Зображення до посту “Ми безмежно кохали одне одного”: згадаймо захисника Олександра Нахмана, який загинув на Запоріжжі
Загиблий захисник Олександр Нахман. Фото: архів родини

Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. 30-річний Олександр Нахман із позивним “Соломон” — один із них. Понад рік чоловік обороняв країну на Запорізькому напрямку. Загинув захисник поблизу Вербового. Рідні просять надати йому звання Героя України посмертно. 

Дружина Олександра звернулася до нашої редакції, аби ми розповіли про її чоловіка. Якщо хтось із ваших близьких теж загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних і знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами.

Олександр Нахман обожнював музику та прогулянки 

Олександр Нахман народився та жив у Запоріжжі. Здобув вищу освіту в Запорізькому національному технічному університеті (зараз Національний університет “Запорізька політехніка”). Згодом продовжив навчання в Чехії та Дніпрі. 

“Коханий мав сертифікат із чеської мови Карлового університету, вчився на магістратурі технічного університету в місті Брно. У 2022 році здобув ступінь магістра в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України”, — розповідає дружина загиблого Дар’я Нахман. 

військовий Олександр Нахман
Олександр Нахман. Фото: архів родини

 

Олександр грав на декількох музичних інструментах: гітарі, піаніно та акордеоні. 

“У дитинстві він професійно займався карате та має багато нагород, серед них є й золоті медалі. Дуже любив прогулянки по місту та читати, а більш за все любив проводити час зі своєю родиною. Коли ми були разом, то ніколи не стояли на місці, завжди кудись ходили, блукали, намагалися показати нашому сину світ. Все життя було в шаленому русі, багато планів і багато сміху та любові”, — ділиться співрозмовниця. 

рідні загиблих військових
Олександр Нахман із сином. Фото: архів родини

Олександр Нахман пішов на фронт добровольцем 

У квітні 2022 року Олександр Нахман вирішив долучитися до ЗСУ. Захисник був молодшим сержантом і бойовим медиком у 15-й бригаді оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади (3029) Національної гвардії України “Кара-Даг”. 

“Коханий казав: “Якщо не я, то хто? Я мушу, я чоловік, не хочу сидіти під спідницею та бачити, як катують, вбивають наших людей і не дай Боже, щоб це трапилося з моєю родиною”. Пам’ятаю, як зі сльозами на очах я проводжала його, як мене розривало все всередині, як я тихо кричала та благала його не йти”, — зізнається дружина захисника. 

За її словами, підтримати таке рішення Олександра родині було важко, але необхідно. 

“Я мусила це зробити. Я була його опорою тут, а він моєю там. Його мама дуже довго не могла прийняти його рішення, батьки сильно хвилювалися за нього. Але ж згодом усі ми підтримали його та робили це до останнього кроку…” — говорить Дар’я. 

військові бригади Кара-Даг
Олександр Нахман із батьками. Фото: архів родини

 

Понад рік захисник служив на Запорізькому напрямку. 

“Позивний отримав “Соломон”, бо був дуже мудрою людиною, а молодші хлопці називали його наставником. Він дуже пишався, що був саме в бригаді “Кара-Даг”. Хотів нічого мені не розповідати, але я завжди йому казала: “Наскільки б це не було страшно або складно, говори. Я разом із тобою це переживу, я буду біля тебе в ці тяжкі часи завжди”, — згадує співрозмовниця. 

загиблий Олександр Нахман
Олександр Нахман із 15-ї бригади оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади Національної гвардії України “Кара-Даг”. Фото: архів родини

 

Олександру, додає дружина, було складно оговтатися після штурмів, у яких загинули його побратими. 

“Як би він не тримався, але я все бачила в його очах. Я бачила, як тремтять його руки, як він здригався уві сні, як переживав за кожного хлопця з команди. Він завжди казав мені: “Я не боюся загинути, я боюся, що мене забудуть”. Тому все, що зараз я можу зробити для свого чоловіка, це те, щоб його пам’ятали та знали, який він був відважний воїн”, — говорить Дар’я.

Життя Олександра обірвалося 2 грудня 2023 року поблизу Вербового Пологівського району. Йому назавжди залишиться 30. 

“Ми безмежно кохали одне одного, як то кажуть, кохання з першого погляду. Пройшли разом важкі ситуації та все одно трималися одне одного, дуже хотіли дитинку. Наш синочок народився 10 червня 2023 року, йому було пів року, як не стало тата. Дізналася я про це лише 12 грудня. З того моменту весь мій світ почав розвалюватись. Чоловік загинув від уламкового ураження голови та кісток черепа”, — розповідає дружина полеглого оборонця.

Рідні хочуть, аби Олександру надали звання Героя України

Надзвичайно добрий і життєрадісний, душа компанії — таким Дар’я згадує свого чоловіка.

“Він був люблячим чоловіком і найкращим батьком для свого сина. Поважав батьків і взагалі старше покоління, цінував сімейні традиції й дуже сильно кохав мене. Був хоробрим і відданим своїй справі та своїм побратимам. Рішучість, наполегливість, сміливість, розум і мудрість, а також невиправний оптимізм — це все мій Олександр, мій Сашка, моя вітамінка Нахман. Людина, яка мала таку спрагу до життя, до нових емоцій і знайомств”, — з сумом ділиться співрозмовниця. 

Дар'я Нахман
Олександр Нахман із дружиною Дар’єю. Фото: архів родини

 

Повірити в загибель чоловіка, додає Дар’я, їй досі важко. 

“Кожного разу, коли приходить смс на телефон, я починаю тремтіти, все ще чекаю та думаю, що ось він написав мені: “Булка, я живий”. Синочок показує пальцем на фотографію або форму чоловіка та каже “тата”. Це розбиває мені серце. Невимовно боляче бачити, як інші ходять за ручку, як батько грає зі своєю дитиною, а ми ось так, без найдорожчого…” — розповідає Дар’я. 

Крім дружини, сина та батьків, в Олександра залишилися молодший брат, бабусі, дідусі та інші родичі. 

“Вся наша родина пишається ним. Для нас усіх він герой України. Кожен переживає цю втрату по-своєму, щось у нашому житті вже зупинилося та ніколи не зможемо ми жити так, як раніше. Колись були фарби, звуки та рухи, а наразі тиша та біль. Як би широко я не посміхалася, але очі мої пусті. Я дуже сильно сумую за своїм коханим…” — зізнається Дар’я.

як рідні згадують Олександра Нахмана
Загиблий захисник Олександр Нахман із сином. Фото: архів родини

 

У подружжя було чимало спільних планів на майбутнє, яким не судилося збутись. 

“Він хотів показати мені та сину увесь світ. Ми дуже хотіли донечку. Просто хотіли жити та дихати одне одним. Купити дім, завести собаку, сидіти вечорами біля багаття та спостерігати, як наші діти бавляться, як наші родини нарешті живуть у спокої. Жити вільно у вільній країні”, — ділиться дружина військового.

Рідні прагнуть, аби Олександру посмертно надали звання “Герой України”. Для цього дружина створила електронну петицію на сайті президента. Зараз вдалося зібрати понад 22 тисячі голосів із 25 тисяч, які необхідні, аби її розглянули. Підтримати петицію можна за посиланням.

Поховали Олександра на кладовищі Святого Миколая в рідному Запоріжжі. 

Світла пам’ять загиблому захисникові України. 


Завантажити ще...