Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, хто загинув у російсько-українській війні. 18 листопада згадаймо 35-річного бійця тероборони з Києва Сергія Миронова. До вторгнення Росії він у своїх авторських екскурсіях показував сотням людей унікальні місця столиці. Чоловік загинув на Донбасі, захищаючи Україну від російських окупантів.
Про загибель краєзнавця та блогера з Києва повідомив у соцмережі його друг під ніком Кіндрат Дармограєнко.
“Сьогодні усі шанувальники прогулянок Києвом із великим сумом схилили голови, дивлячись на перший сніг. Адже з ним прийшла жахлива звістка про загибель Сергія Миронова. Для більшости Він був відомий як vanishing_kyiv, або просто Ваніш. Друже, дякую за те, що показав, розказав, куди зводив і чим поділився, за все. Світла пам’ять й земля пером”, — написав чоловік.
За даними друга, Сергій Миронов служив у 241 бригаді територіальної оборони міста Києва. В одному зі своїх останніх дописів в особистому блозі за тиждень до загибелі Сергій зазначив, що воює на Донбасі.
“З самого початку повномасштабного Сергій пішов захищати Київ, він рвався до бою, хотів на нуль, всіляко допомагав своєму підрозділу. І ось кілька днів тому, захищаючи своїх побратимів, він отримав поранення від яких помер в шпиталі. Він загинув з честю, як герой”, — розповідає Альона Дєньга.
За словами Альони Дєньги, рік тому Сергій почав власноруч реставрувати двері та вікна в старих київських будинках. Робив це власним коштом, тому що просто не міг пройти повз “Києва, який щезає”. Хотів його зберегти, показати та допомогти відчути.
“Сергій любив Київ, вивчав його деталі, історію, днями просиджував в бібліотеках, вишукуючи й співставляючи історичні дані, лазив по заброшках в пошуках свідчень історій, займався міською археологією й складав це в один великий пазл Київської мозаїки. Я ще не зустрічала більш захопленої людини”, — розповідає Альона.
Чоловік щиро ділився своїми знахідками з усіма охочими на своїх прогулянках, які тривали по 4-5 годин.
“Бо ніхто не хотів розходитися та відпускати Сергія. Він знав ледь не на пам’ять коди до під’їздів усіх старих будинків Києва, навіть мав окремі ключі від деяких дворів, він знав в якому під’їзді стоїть 100-літня щітка для взуття з кінського волосу, а де за совєтів законсервували цілі пожежні сходи й тепер це наче музейний експонат. Здається жодна деталь цього міста не могла проминути повз інтерес Сергія”, — розповідає жінка.
Знайома просто не хоче вірити у те, що сталося.
“Зранку ти згадуєш людину, а через пару годин читаєш, що її не стало. Це була щира, світла та віддана людина. Сергій не був надто публічним попри популярність його блогу, але знаю, що багато хто був на його екскурсіях. Згадайте його й пам’ятайте”, — каже знайома Сергія Миронова.
Сам блогер на День захисників та захисниць України 14 жовтня написав таке:
“Усі свої 35 років я провів осторонь подій. Я всіляко намагався і, треба сказати, мені непогано виходило існувати паралельно перебігу життя. Я пішов на війну тому що дуже хотів дізнатися дещо про себе. І про людей. Щось таємне, що кожен із нас носить десь у глибині й нікому, навіть собі, не озвучує. Щоб перевірити себе та свої почуття. До людей, країни та себе. Я висловлюю глибоку повагу тим, хто обрав цей важкий шлях. І я радий, що свого часу ухвалив те рішення, яке ухвалив. Війна страшний та жахливий час. Але навіть у найгустішій темряві з’являється поросль, з якої потім виростають прекрасні квіти”, — написав чоловік.
Світла пам’ять Герою.