Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Ірина Дьошина. Жінка вчилася у Бахмуті на виховательку, а потім працювала в Торецькому центрі дитячо-юнацької творчості. Колеги пам’ятають її душею компанії, справжнім другом і підтримкою для багатьох.
Про загибель жінки повідомила Торецька міська військово-цивільна адміністрація.
Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Ірина народилася 12 листопада 1960 року в місті Мурманськ, що в Росії. У 1980 році вона закінчила Бахмутське педагогічне училище за спеціальністю “вихователь у дошкільних закладах”. З того часу й до 2005 року працювала завідувачкою художнього відділу в Торецькому центрі дитячо-юнацької творчості.
Колеги згадували Ірину як жінку з винятковим серцем та щирою душею.
“Ірина ніколи не впадала у відчай, ділилася своєю енергією, добром і посмішкою з усіма навколо. Вона залишиться в нашій пам’яті як Людина з великої літери — світла, сильна, незламна”, — переказують спогади колег про жінку у пресслужбі Торецької МВА.
Після початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну жінка не евакуювалася й залишилася у місті. Її життя обірвалося 28 травня 2024 року.
Того дня окупанти вдарили по місту 250-кілограмовою авіабомбою. Двоє цивільних загинули, ще троє дістали поранень.
Серед загиблих була Ірина Дьошина. Їй було 63 роки.
“Вона була душею компанії, справжнім другом і підтримкою для багатьох. Своїм теплом, щирістю й внутрішнім світлом надихала й об’єднувала навколо себе людей. Була чудовою мамою, люблячою дружиною — її родина була для неї найвищою цінністю”, — пишуть про жінку у пресслужбі Торецької МВА.
Світла пам’ять.