2018 рік був роком кількох резонансних справ нападів на активістів. Серед них Катерина Гандзюк, Сергій Стерненко, Олег Михайлик, Віталій Олешко та інші. Далі – більш детально.
Ветерана АТО Віталія Олешка з позивним “Сармат” застрелили у Бердянську 31 липня. За інформацією слідства, вбивць було двоє, одразу після злочину вони втекли.
“Вбивство було нахабне, показове. Найбільш головні вороги, які на мій погляд були зацікавлені в смерті, це народний депутат Бердянська Пономарьов, це Бриль Костянтин, якому неодноразово діставалося від Віталія Олешка”, — каже друг загиблого Ігор Кас’янов в коментарі телеканалу ICTV.
На сьогодні відомо, що підозрювані у вбивстві до 2015 року були членами розформованого батальйону “Торнадо”, який був підрозділом МВС. Наразі затримали Артема Матюшина, Миколу Ломаку, Олександра Обухова та Максима Володимиренкова. Про це розповів перший заступник голови Нацполіції України В’ячеслав Аброськін в коментарі “Громадському” .
Всі затримані – мешканці Дніпра, колишні учасники Антитерористичної операції, входили до складу батальйону “Торнадо” на 14-й, 15-й рік, після – звільнилися і проживали в Дніпрі. Аброськін додав, що підозрювані входили до складу злочинного угруповання Дніпра, яким керує 37-річний Віктор Власюк. Останнього зараз розшукують.
Наразі справу про вбивство Олешка скерували до Головного слідчого управління Нацполіції. Туди її відправили разом зі справою про розбійний напад у Дніпрі, який скоїв Віктор Власюк. Їх можуть об’єднати в єдине кримінальне провадження і розслідуватиме його Головне слідче управління. Поліція продовжує шукати інших замовників вбивства Олешка.
Нагадаємо, Віталій Олешко — активіст, ветеран війни на Донбасі, громадський діяч родом з Донеччини. Активну громадську діяльність почав вести під час Помаранчевої революції у 2004 році, продовжив – під час Революції гідності.
“Його мета була просто відкрити людям очі, подивитися хто “править” нашим містом і нашою країною. Закінчилося це сумно, тому що всі роблять вигляд що нічого не відбувається, і крім Сармата це нікому не треба” — каже приятель загиблого Олександр в коментарі телеканалу ICTV.
Учасник “Самооборони Бердянська”. У травні 2014 року Олешко записався до складу сформованого з мешканців Бердянська підрозділу “Шторм” батальйону “Донбас”. У квітні 2018 року Віталій «Сармат» Олешко організував у Запоріжжі мітинг проти голови Запорізької ОДА Костянтина Бриля. Учасники акції звинувачували посадовця у занедбанні Молочного лиману, де минулого року внаслідок несвоєчасної очистки русла стався масовий замор риби. Окрім того, активісти заявляли, що на ремонт дороги Василівка – Енергодар виділили півмільярда гривень, проте ремонт так і не відбувся.
Віталій «Сармат» Олешко також неодноразово публічно виступав з критикою роботи бердянської міської влади.
На одеського громадського активіста Сергія Стерненка цього року нападали три рази: 1 травня вистрілили із травматичного пістолета в потилицю, а 7 лютого намагалися побити. Лише на третій раз він дав відсіч – один із двох нападників помер від ножових поранень. Це сталося 25 травня. На момент нападу Сергій із своєю дівчиною Наталею Усатенко повертався додому, просто біля будинку двоє невідомих накинулися на них. Дівчина Сергія Наталія каже, що незадовго до третього нападу їм погрожували, намагалися вломитися в квартиру. Попри це, охорону Стерненку поліція не надавала.
“Ми поверталися додому, і біля будинку на нас напали декілька людей. Як мені здалося, вони були озброєні. Насправді дуже важко говорити про це, тому що ситуація така нестандартна. Але я б хотіла наголосити на тому, що це вже третій напад на нас біля нашого будинку”, — зазначила Наталія Усатенко в коментарі журналістам.
Адвокат та друг Стерненка Вадим Оксюта переконаний, що напад пов’язаний з політичною позицією хлопця: він колишній лідер одеського Правого сектору, організатор багатьох акцій та протестів у місті.
“Неодноразово я також з ним звертався до правоохоронних органів, прокуратури, до слідчого Нацполіції про те, щоб вони застосували заходи безпеки після нападів, однак просто була відмова у зв’язку з тим, що не вбачається підстав”, — каже адвокат Вадим Оксюта в коментарі 24 каналу.
22 вересня в Одесі стріляли в громадського активіста та лідера одеського осередку партії «Сила людей» Олега Михайлика. Подію кваліфікували, як замах на вбивство. В поліції повідомили, що це вже не перший напад на чоловіка. Пов’язують це з його діяльністю. Кажуть, активіст не раз був співорганізатором акцій проти мера міста, а також викривав корупційні схеми. Тоді, після нападу, медики боролися за його життя майже всю ніч. На ранок він таки прийшов до тями. До потерпілого після замаху приставили охорону.
У справі нападу на активіста затримали кількох представників грузинської діаспори, однак сам Михайлик сумнівається в тому, що слідство йде у правильному напрямку.
“Жодного відношення, можливо ми колись бачились на заходах з цими людьми, але я точно особисто з ними не знайомий. Я їх не знаю. І за великим рахунком у мене викликають дуже великі сумніви те, що саме ці люди є навіть не те що замовниками, а навіть і виконавцями” — сказав сам Михайлик після свого одужання в коментарі одеському 7 каналу.
Нагадаю, Олег Михайлик разом із лідером одеського Автомайдану Віталієм Устименком, активно виступав проти забудови пляжу Ланжерон. Активісти заявляли, що там незаконно зводить будівлю місцевий одеський депутат Андрій Кисловський, який входить до партії «Доверяй делам».
Справа вбивства Катерини Гандзюк відома далеко за межами її рідної херсонської області та України загалом. 31 липня 2018 року, о 8:30 невідомий облив Катю Гандзюк концентрованою сірчаною кислотою.
Напад стався біля її будинку, коли жінка вийшла на роботу. Одразу після цього Гандзюк доставили в реанімаційне відділення обласної лікарні в шоковому стані. Опіки склали більше 30% тіла. Кислота потрапила жінці на спину, голову, руку, а також в очі.
Спочатку кримінальну справу порушили за статтею “Хуліганство”, потім, під тиском активістів, злочин перекваліфікували на «Умисні тяжкі тілесні ушкодження, вчинені з метою залякування потерпілого». Згодом справу перекваліфікували на «замах на вбивство з особливою жорстокістю».
1 серпня Катерину Гандзюк санітарним бортом доставили до Києва, де їй зробили кілька надскладних операцій і надали державну охорону.
Через недовіру до херсонської поліції і підозри в її причетності до нападу, Гандзюк відмовилася від співпраці з ними. Замість цього, 2 серпня вона дала свідчення оперативникам Департаменту стратегічних розслідувань.
Генеральний прокурор України Юрій Луценко взяв під особистий контроль кримінальне провадження за фактом нападу на Катерину Гандзюк. Найбільш імовірною причиною нападу вважають публічну діяльність Гандзюк.
17 серпня 2018 року затримали двох громадян України, які за версією слідства є співучасниками організації замаху – Володимир Васянович та Сергій Торбін. Обидва затриманих є учасниками АТО і мають бойові нагороди. Прокурор зазначив, що на них як співучасників замаху на Гандзюк вказують свідчення інших учасників справи – Горбунова і Вишневського. За версією слідства — вони нападники, але ж суспільство чекає на ім’я замовника.
26 вересня Гандзюк опублікувала відеозвернення до української влади та звичайних українців з лікарняного ліжка. Запис розмістили на youtube-каналі “Громадського”.
Гандзюк сказала, що їй дуже важко записувати це звернення, але “набагато простіше, ніж нашій країні перетравлювати всю цю величезну кількість регіоналів, сепаратистів та “мусорів”.
“Так, я знаю, що виглядаю зараз погано. Але, принаймні, мене лікують. Мене лікують добре українські лікарі. І я точно знаю, що я виглядаю зараз набагато краще, ніж виглядають в Україні справедливість і правосуддя. Тому що їх сьогодні не лікує ніхто”, — зазначала вона.
На відео Гандзюк дорікає правоохоронним органам за те, що вони досі не знайшли замовника нападу. І вкотре нагадує про інших активістів, які постраждали від нападів за останній рік.
“За останній рік в Україні сталося 40 нападів на громадських активістів. Замовники жодного з яких не були названі”, — казала активістка.
“Напад на Устименка — не розкрито. Напад на Булаха — не розкрито. Три напади на Стерненка — жоден з них не розкритий. Десятки прізвищ — нуль замовників. Лісічкін, Сторожук, Пилипчук, Петіченко, Бичко, Шабунін, Кузаков, Козьма, Мокряков, Філіпас. Більше 40 нападів за останній рік. Хто замовив всіх цих людей? Хто покриває замовників? Чому така кількість розслідувань саботується? Чому ми маємо терпіти, поки найактивніших з нас вбивають та калічать? Чому ми заохочуємо людей до громадської діяльності, але не можемо їх захистити?”, — на ці запитання від Катерини Гандзюк і досі немає відповіді.
Для контролю за розслідуваннями вбивства Катерини Гандзюк та напади на інших активістів створили спеціальну комісію у Верховній раді. Цього досить довго вимагали окремі окремі депутати. Та все ж отримали схвалення.
У ТСК – спірний правовий статус. Окремий закон по ТСК так і не прийнятий, на сьогодні її діяльність регулюється Регламентом Верховної Ради.
Орган створив окремі групи, які будуть займатися вивченням справ по регіонах.
1. Херсон – Береза, Найєм, Алексєєв, Сотник
2. Сєвєродонецьк – Ірина Геращенко, Карпунцов, Саврасов, Висоцький, Антон Геращенко, Павленко
3. Київ – Береза, Луценко, Геращенко, Буглак, Алексєєв
4. Одеса – Сотник, Мосійчук, Єднак, Павленко, Яницький
5. Харків – Найєм, Карпунцов, Єднак.
“Отож ми побачимо ще роботу підгруп, які будуть заслуховувати людей, які потрібні для з’ясування всіх питань. Потім будуть або рекомендувати виїзне засідання в ці міста, або будуть звітувати перед нашою ТСК”, — каже голова комісії Борис Береза на прес-конференції на початку грудня.
Поки жодних результатів у справах немає.