13 лютого указом президента на Донбасі створили перший національний природний парк “Святі гори”. Це понад 40 тисяч гектарів лісів, десятки видів риб, які водяться в річці Сіверський Донець та кілометри крейдяних схилів. Розповідаємо про історію створення національного парку та чим він зараз живе.
Парк створили після указу президента Леоніда Кучми від 13 лютого 1997 року.
“Сюди входять задібровні ліси, праліси, дубові гаї, соснові насадження, а також реліктові крейдяні сосни, які ростуть ще до льодовикового періоду”, — розповідає в коментарі Вільному радіо директор національного природного парку Сергій Приймачук.
Національний парк розтягнувся на понад 40 тисяч гектарів. Це і територія міста Святогірськ, і ліси, підпорядковані Державному лісовому агентству:
“Це найбільший природний парк у Європі: місто теж входить у склад Національного природного парку. Землекористувачами є або громади, або Держлісагентство. І вони на цій території Парку мають дотримуватися природоохоронного законодавства та не порушувати наших законів”.
Фото: Facebook НПП “Святі Гори”
Парк поділений на зони: заповідну, господарчу та рекреаційну. Основна задача Національного природного парку “Святі гори” — це збереження лісів від пожеж, шкідників та незаконних вирубувань, каже директор. Тож 8% лісів тут — заповідна територія. Туди людям заборонено приходити та приїздити, збирати гриби-ягоди, дрова.
“В нашій ріці Сіверський Донець водиться близько 40 видів риб, дуже різноманітна фауна і флора. До нас приїздять вчені, щоб вивчати озерну жабу. Травостій, ендеміки такі, які рідко де можна зустріти, і своєрідна крейдяна флора. І заплавні місця такі, які зазвичай на Донбасі не побачиш”, — додає директор НПП “Святі гори” Сергій Приймачук.
Дуби у “Святих горах” посідають особливе місце.
“У нас є дуб понад 650 років та понад 850 дерев, старших за 300 років. Ми їх зберігаємо: постійно відстежуємо їх стан”, – розповідає Сергій Приймачук.
Велетням можуть загрожувати шкідники, які атакують дуби приблизно кожне десятиліття. В парку є й свій власний розплідник. В лісі збирають шишки та заготовляють з них насіння. Та все ж на певну частину території – рекреаційну – можна заходити для відпочинку.
Фото: Facebook НПП “Святі Гори”
“Люди можуть тут збирати гриби та ягоди для особистих потреб. А якщо для продажу, то ми маємо виписувати ліміти, дозволи на збір. Поки такого не було”, — зазначає директор парку.
Є тут і луки, але потреби людей у сіні зменшилися, каже директор Сергій Приймачук:
“У нас такі території є, де ми маємо можливість заготовляти сіно, але населення не дуже займається тваринництвом, тож ця галузь не затребувана”.
Також співробітники Національного природного парку можуть вирубувати дерева на певних частинах своєї території. Але з 4-х видів рубок для парку залишили лише один — санітарно-вибіркове вирубування.
“Це дуже серйозна процедура. І зараз тенденція у нацпарках та біосферних заповідниках така, щоб зовсім припинити цю діяльність. Щоб зберігати природні умови (захаращення, лісоповал, вітроповал): впало дерево, аби воно могло розкластися, щоб там могли поселитися грибкові культури, комахи тощо”, — розповідає Приймачук.
Фото: Facebook НПП “Святі Гори”
Тож заготівля деревини тут дуже обмежена.
“У склад Святогірської ТГ увійшли 10 населених пунктів, вони без газу та без централізованого опалення. І потреба в дровах у населення дуже-дуже велика. Навіть потребу власних співробітників у дровах (за колективним договором) не можемо забезпечити. Та населення з розумінням ставиться до цих питань — воно за те, щоб зберегти наше лісове надбання”, – стверджує Сергій Приймачук
Він підкреслює: національний природний парк — організація неприбуткова, природоохоронна. Тож просто не має права продавати деревину з націнкою:
“Реалізуємо її за собівартістю, тобто ціна у нас набагато нижча, ніж в лісогосподарчих організаціях”.
За його словами, все ж є декілька людей, які систематично їздять до лісу, аби нелегально нарубати дров.
“У нас є один пансіонат, і його власник постійно їде у ліс, у нього 2 машини, і постійно ми його там затримуємо. Але поліція на всі наші виклики реагує моментально. І суди теж повернулися до нас обличчям. І ми тих людей оформлюємо та караємо”, — розповідає про порушників Сергій Приймачук.
Відносини зі Святогірською лаврою у них нормальні, додає директор національно-природного парку:
“Протиріч ніяких немає. На території Лаври наших об’єктів немає. Були колись на території Національного парку території, які колись належали монастирю (скит, могила Іоанна Затворника). У 2009-му ми у законному порядку 3 га землі, на якій розташовані ці святині, передали монастирю через Верховну Раду та Кабмін. Взамін ми отримали 20 га землі, зараз вони — на стадії оформлення”.
Колись представники Лаври допомагали Національно-природному парку гасити пожежі на крейдяних схилах парку.
Також на території Лаври є історико-архітектурний музей. Він підпорядкований не Нацпарку, каже Сергій Приймачук, а Міністерству культури:
“Пам’ятник Артему (роботи скульптора Івана Кавалерідзе, — ред.) та меморіал (загиблим у Другій світовій війні, — ред.) теж підпорядковується відділу культури, а розміщений на території Національного парку. Ми беремо участь — прибираємо там сміття, а обслуговує та відновлює їх Мінкульт”.
Фото: Facebook НПП “Святі Гори”
Нацпарк, хоч і неприбуткова організація, але може сумісно з підприємцями займатися рекреаційною діяльністю.
“Наприклад, при в’їзді у Святогірськ є мотузковий парк “Стрєкоза”. Ми надаємо територію, слідкуємо, аби навантаження на цю територію не перевищувало допустимих норм — щоб не було шкоди природі. І частину прибутку, який вони отримують, вони перераховують на наш спецрахунок”, — розповідає очільник парку.
За ці кошти організація може закупити необхідний інвентар. Зараз Нацпарк “Святі гори” ухвалює програму розширення такої співпраці, аби зробити альтанки й екостежки, а також збудувати екопросвітницький центр.
Щоправда, під час пандемії потік туристів зменшився. За словами директора, зараз організованих екскурсій практично немає. Приїжджають люди з Харківської та Луганської областей.
Тож зараз можна прогулятися крейдяними святими горами до скиту “Святе місце”, до Маяцьких дібров. А також відвідати озеро Бездонне, де невдовзі буде місце відпочинку.
Читайте також: