Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового Артура Шарудила. Чоловік обрав шлях військового у 2019 році. Під час відкритого вторгнення він боронив і звільняв Харківщину, допоки не загинув у бою під час російського штурму.
Про Михайла Попова розповіли на платформі “Небесне військо Лиманської міської територіальної громади” та на інформаційному порталі Лиманщини “ЗОРЯ інфо”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Артур Шарудило народився 20 червня 1996 року в Мирнограді, проте з 10 років разом із родиною жив у селі Рубці на Лиманщині. Хлопець закінчив місцеву загальноосвітню школу й, попри те, що походив із шахтарської сім’ї, вирішив вступити до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на факультет криміналістики.
Після завершення навчання у 2018 році Артур став працювати в оперативному підрозділі міста Лиман, але жив у Слов’янську. За рік він уклав контракт зі Збройними силами України. Уже у 2020 році новоспечений військовий служив у лавах 92-ї механізованої бригади імені кошового Івана Сірка й паралельно підвищував рівень своїх знань у Львівській академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Після початку відкритого вторгнення Артур Шарудило став командиром відділення гранатометного взводу. У його складі захисник боронив Харків і разом із побратимами визволяв населені пункти регіону. За службу Артур отримав нагрудний знак від тоді ще командувача Сухопутних військ Олександра Сирського. Згодом військового перевели на посаду навідника.
Проте 5 жовтня 2022 року біля села Степова Новоселівка на Харківщині Артур Шарудило загинув у бою. Того дня росіяни пішли на штурм українських позицій. Внаслідок артилерійського обстрілу захисник дістав осколкового поранення. Він до останнього відстрілювався від окупантів з кулемета, але загинув через крововтрату.
“Завжди піклувався про мене, застерігав від усіх негараздів. Був дуже справедливим, вольовим, казав: «Мамо, я такий, бо ці чесноти ти мені подарувала»”, — розповіла мати військового Віталіна.
Поховали Артура в селі Полтавка Іллінівської громади, де він певний час жив до переїзду в село Рубці.
У листопаді 2022 року захисника посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня. У грудні 2023 року військовому надали звання Почесного громадянина Слов’янської міської територіальної громади.
Вічна пам’ять захисникові.