Підтримайте Вільне Радіо
На червень 2025-го у Рубцях Лиманської громади залишаються близько 350 жителів. Нині селище та фронт розділяють 15-16 кілометрів. Люди виїжджають, але примусової евакуації для родин з дітьми не оголошували, обов’язкова — триває для всіх охочих. Як живуть місцеві — переповідаємо далі.
Про ситуацію у Рубцях йдеться у матеріалі “Суспільне. Донбас”.
Перші авіаудари селище переживало у березні 2022-го, пригадує староста Рубцівського старостинського округу Ігор Кряжев.
“Я бачив, як вони (російські снаряди, — ред.) летіли. Я тут рядом живу. Слава Богу, хоч сюди, додому не поцілило”, — каже чоловік та показує журналістам село.
Поки староста везе кореспондентів, над околицями лунають вибухи, підіймається дим — це черговий обстріл. Цього разу російські війська поцілили у поле.
“Рівно тиждень назад у нас по Лозовому (вдарили — ред.), слава Богу, в городи прилетіло. Не було постраждалих. Там поруч на околицях поза межами села буває, і поза межами старостинського округу лягає. Це ж війна”, — каже Кряжев.
У очолюваний ним старостинський округ входять села Рубці, Лозове, Вовчий Яр. В останньому вже немає жителів, найбільше нині у Рубцях — 350 людей. З них переважна більшість — літні, яким понад 60 років, каже Кряжев.
“Зараз люди зважають на безпеку, десь щось шукають і виїжджають. У Вовчому Яру дві людини доживали, зараз вони евакуювались, тому що воно наразі ближче до лінії фронту. У Рубцях — 352 людини. А було 1300 (до початку відкритого вторгнення — ред.). Ця цифра змінювалась, десь до 400 у Рубцях жили. А в Лозовій зараз 210”, — розповідає чоловік.
Нині у селищі працює магазин, водопостачання — централізоване, а ще відновили амбулаторію. За словами медсестри Ірини, тут є палата із двома ліжками, за потреби тут можуть поставити крапельницю, надати іншу медичну допомогу. У медичне приміщення приїжджають лікарі та приймають пацієнтів.
У 2022-му Рубці п’ять місяців були під окупацією, згадує місцева жителька Тетяна. Вона пам’ятає точну дату: 22 квітня того року у селище зайшли російські війська.
“За один день у нас згоріла 51 хата. Вони (росіяни — ред.) кидали чи фосфорні, чи щось інше. Хати займалися зсередини. І люди ж були у льохах, і коли вже виходили, то всередину дому було не зайти, нічого не винести. А коли зайшли (російські військові — ред.), бурят вбив одного чоловіка, йому було 37 років.
Вони тоді чоловіків примушували роздягатися, перевіряли тату. Чи тату не сподобалось, чи, може, хлопець щось сказав. Два постріли, один у шию, один в око — і на очах у матері він загинув, миттєво. А ховали у дворах, завертали у щось й так ховали людей”, — пригадує Тетяна.
Нині жінка живе сама. Каже, після пережитого не хоче ще раз опинитися в окупації, тож буде виїздити. Кілька місяців після звільнення — у вересні 2022 року — у Рубцях не було електроенергії та газу. Загалом, додає Тетяна, так жили вісім-дев’ять місяців.
“Виживали. Свічки були, готували їсти на багаттях. А воду, завдяки генератору качали, і розвозили. Наше село специфічне. У нас тільки централізований водогін, а колодязів майже немає. Декілька свердловин люди самотужки робили, так це на 100 метрів. Не кожний може дозволили собі свердловину”, — ділиться вона.
Односелець Тетяни Ігор каже, що сподівається на краще та додає: не хоче в евакуацію.
“Молимося, щоб прогнали їх, втримали, зупинили. Гупає, звісно, але ми вже не звертаємо уваги. Головне, щоб не просунулись далі, тоді будуть дронами бити, не дадуть речі вивезти чи поїхати. Але поки що, дякувати Богові… Тут найкращі місця! На Донбасі найкращим був Лиманський район. У нас тут Оскільське водосховище, ліси. У мене у господарстві було 500 гектарів хвойного лісу. Тут і полювання, і риболовля, і гриби, і природа. А зараз все розбили”, — розповів чоловік.
Нині, зі слів старости Ігоря Кряжева, Рубці та лінію фронту розділяють півтора десятка кілометрів. У травні 2025 року Лиманський напрямок став однією з найактивніших ділянок фронту. Росіяни вже кілька місяців поспіль нарощують кількість атак у цьому районі.
Нагадаємо, майже 4 тисячі людей, які живуть у Лиманській громаді, зараз можуть переховуватись у найпростіших та мобільних укриттях. Частина сховищ зруйновані обстрілами, однак відремонтувати їх, доки тривають бої, немає можливості.