Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. Дмитро Круковський оселився у Маріуполі, відколи під час АТО долучився до “Азову”. Під час відкритої війни чоловік знову взяв до рук зброю, але потрапив у полон окупантів. Життя Дмитра обірвав теракт у тимчасово окупованій Оленівці, коли росіяни підірвали барак із полоненими бійцями.
Рідні Дмитра звернулися до нашої редакції через соцмережі. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Дмитро Круковський народився 20 травня 1984 року в місті Біла Церква на Київщині.
“З дитинства у нього було загострене відчуття справедливості, він завжди всім допомагав, у нього так і друзів було завжди багато. Він був чемний, спокійний. Ми з ним разом ходили в один садочок, в одну школу. Йому добре давалася математика, англійська мова. Я от, наприклад, більш творча, а в нього ось такий склад розуму”, — розповідає сестра загиблого Людмила Воропай.
Після школи Дмитро вступив до Національного авіаційного університету в Києві й вивчав програмування. Згодом повернувся в рідне місто й працював автоелектриком. Брав участь у Євромайдані, а після анексії Криму зрозумів, що хоче долучитися до війська.
“Він разом із друзями захоплювався страйкболом. На вихідних вони їздили на полігон, стріляли. І от ці друзі пішли в “Азов”, і він вирішив, що піде теж. Його всі відмовляли — ми не до кінця розуміли, що тоді відбувалося. Але він вирішив, пішов. У армії він не був, бо має проблеми з коліном”, — каже співрозмовниця.
Разом із побратимами з “Азову” Дмитро стояв у Маріуполі. Рота, де служив чоловік, займалася ремонтом військової техніки.
Після майже трьох років служби Дмитро залишився жити у Маріуполі. Тут зустрів кохану дівчину та влаштувався на роботу на підприємство “Маріупольгаз”.
Сестра загиблого пригадує, що за кілька днів до початку відкритої війни він телефонував рідним і попереджав їх про можливий наступ.
“І сказав, що він йде до своїх хлопців, тому що він в будь-якому разі піде воювати. А зараз у нього є можливість бути разом зі своїми, щоб його потім кудись не відправили. І вже 24 лютого, коли все почалося, я йому подзвонила: він такий спокійний, без паніки, сказав, що все буде добре, що вони відіб’ються”, — переповідає Людмила.
У коротких телефонних розмовах Дмитро розповідав рідним про запеклі бої в місті та перевагу сил армії РФ. Попри це боєць до останнього сподівався, що Сили оборони не допустять захоплення міста окупантами.
“Коли вони опинилися на “Азовсталі”, то з ним був постійний зв’язок, ми переписувалися. Він дуже важко переживав втрату побратимів. Казав, що дуже важка атмосфера була на “Азовсталі”, особливо госпіталь. Казав, що закінчуються ліки і хлопцям важкопораненим не могли допомагати якісно. Їли мало, він схуд десь на 20 кілограмів”, — каже сестра бійця.
16 травня 2022-го захисники Маріуполя отримали наказ зберегти життя особового складу. Загалом з “Азовсталі” у російський полон потрапили 2439 оборонців, серед яких був і Дмитро Круковський.
“Він вийшов у перший же день. Вночі з’явилися фото і відео з евакуації. І він був на них і в автобусі, і там, де їх обшукували біля “Азовсталі”. Ми побачили, що він не поранений, нормально виглядає. Він мене заспокоював, що це евакуація за договором, що місяць-два, і їх обміняють, будуть покращені умови, нормальне харчування. Тобто, що це полон “для галочки”, — говорить Людмила.
Дмитро опинився у тюрмі в Оленівці на тимчасово окупованій частині Донеччини. У ніч на 29 липня 2022-го у колонії пролунав вибух. Тієї ночі росіяни скоїли теракт, внаслідок якого загинули понад 50 українських полонених, ще більш ніж 130 були поранені.
Невдовзі після масового вбивства українських бранців у мережі почали з’являтися списки, де нібито були зазначені імена поранених та загиблих. Дмитро Круковський фігурував в останньому, та його рідні все одно сподівалися, що чоловік живий.
“Потім був великий обмін, де вийшли перші хлопці з Оленівки. Я пам’ятаю, що мама дуже чекала, але, на жаль, Діми не було. Вже ввечері я написала текст і виклала фото Діми [у соцмережах]. Воно розлетілось — поширили багато людей”, — згадує співрозмовниця.
Цю публікацію побачив один із побратимів Дмитра, який був у Оленівці. Він зв’язався з Людмилою та повідомив, що Дмитро справді не пережив російського удару по колонії.
“Він сказав, що їх перевели у барак незрозуміло за яким принципом. Вони думали, що їх просто розселяють. І вони йшли з впевненістю. що там будуть кращі умови і що їх обміняють. Ніхто нічого поганого не очікував”, — говорить сестра захисника.
Аби ідентифікувати Дмитра серед інших загиблих, чиї тіла вдалося повернути на підконтрольну українському уряду територію, у його рідних взяли зразки ДНК. Через тривалі експертизи поховати оборонця Маріуполя з почестями вдалося лише у червні цього року.
Рідні Дмитра прагнуть, аби чоловіку посмертно надали звання Героя України. Для цього вони створили електронну петицію та просять долучатися небайдужих до її підписання. Якщо вдасться зібрати 25 тисяч підписів, петицію розгляне президент.
У Дмитра Круковського залишилася 15-річна донька, батьки, сестра та кохана дівчина. Захиснику було 38 років.
Світла пам’ять.