Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового з Покровська Даніїла Ганича. У перший день повномасштабного вторгнення захисник, який раніше служив в АТО, добровільно доєднався до ЗСУ. Понад три роки чоловік боронив країну на різних напрямках, доки не загинув на Сумщині під час бойового завдання.
Про Даніїла Ганича Вільному Радіо розповіла його дружина Ірина.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Даніїл Ганич народився 12 серпня 1994 року в селищі Контарне Горлівського району. У дитинстві разом із батьками переїхав до Покровська. Там закінчив дев’ять класів у місцевій школі № 12 і потім вступив до ліцею в Родинському на електрослюсаря підземних установок.
“У нього і батько на шахті працював, і дідусь, і навіть бабуся. Тож, так би мовити, за родинною традицією він теж пішов на шахту”, — розповідає дружина Даніїла Ірина.
Після навчання в ліцеї 20-річного Даніїла призвали на строкову службу. Півтора року він служив у Чернігові й Дніпропетровській області. Потім підписав контракт і пішов добровольцем в АТО, де пробув рік.
“Він хотів захищати свою землю. Ми живемо в Донецькій області, це відбувається саме тут, де наші будинки й родини. Він просто не міг вчинити інакше”, — пояснює рішення чоловіка Ірина.
У 2017 році Даніїл Ганич повернувся зі служби й вступив до Донецького національного технічного університету, який після окупації міста релокувався до Покровська. Протягом навчання на заочному відділенні чоловік працював на різних шахтах регіону, а після завершення вишу був заступником механіка на дільниці шахтоуправління “Покровське”.
На підприємстві Даніїл познайомився із майбутньою дружиною Іриною, яка працювала там у відділі капітального будівництва із землеустрою. У березні 2021 року чоловік написав їй у соцмережі. Так колеги зустрілися й досить швидко між ними зав’язалися стосунки.
“Він мені одразу сподобався. У нього були великі гарні карі очі. Нам дуже комфортно було разом, і вже ледве не через місяць він переїхав до мене жити. Усе наше життя все відбувалося досить стрімко — наче відчували, що буде мало часу”, — ділиться жінка.
На день народження Ірини, 24 серпня 2021 року, Даніїл освідчився коханій. Пара почала планувати весілля, але на заваді стала відкрита війна.
У перший день повномасштабного вторгнення Даніїл Ганич пішов до ТЦК. Звідти без навчань його направили до 81-ї аеромобільної бригади ДШВ, у лавах якої захисник виконував завдання на Сіверському напрямку.
За словами Ірини, протягом служби Даніїл подорослішав і став менш веселим. Про пережите на фронті чоловік близьким не розповідав, щоб не хвилювати їх. Але часом переказував кумедні історії за участі побратимів.
“Він взагалі дуже легко вливався в будь-яку компанію, і просто з будь-якою людиною міг за дві хвилини встановити зв’язок. Мав дуже гарні стосунки з побратимами. Вони дали йому позивний «Фаза», бо він добре ладнав з електрикою. Завжди несли йому те, що ламалося”, — розповідає Ірина.
У 2023 році Даніїла перевели до 33-го окремого інженерного батальйону. З того часу військовий служив переважно в Запорізькій області, проте часом вертався на Донеччину. Так до вересня 2024 року чоловік виконував бойові завдання біля Курахового, поки його не відправили до Польщі навчатися на сапера.
Ще з початку стосунків Даніїл Ганич казав коханій, що мріє про синочка. Пара планувала дітей після весілля, але через тиждень після початку відкритої війни Ірина дізналася, що вагітна. 25 червня 2022 року щасливі закохані побралися в Дніпрі, скориставшись програмою “Шлюб за добу”, й далі очікували на народження первістка. Проте через стрес і брак необхідних ліків на Донеччині, на п’ятому місяці пара втратила дитину.
Мрія Даніїла про сина здійснилася за рік, коли військовий служив на Запорізькому напрямку. Чоловік дуже хотів бути присутнім на пологах і постійно просив командування відпустити його хоч на кілька днів. Після довгих вмовлянь захиснику пообіцяли, що дозволять поїхати, як тільки Ірина почне народжувати. Сталося це 15 листопада 2023 року.
“Я народжувала в Дніпрі. Як тільки почала збиратися в пологовий, чоловік виїхав до мене. Тоді дощі були, бруд, а хлопці в посадках. Він застряг, і його камазами діставали. Приїхав вже, коли з’явився Мирон. Він дуже радів: так потім це відзначав, що, певно, все Запоріжжя чуло, що в нього син народився. А потім же йому дали десять днів відпустки за сімейними обставинами, так він і вдень, і вночі від сина не відходив”, — згадує Ірина.
Після війни Даніїл мріяв повернутися й виховувати маленького Мирона. Також чоловік планував придбати будинок або оформити іпотеку, бо житло родини в Покровську зруйнував російський обстріл. А працювати захисник хотів на власному СТО, яке прагнув відкрити в майбутньому.
“Він дуже любив своїми руками щось робити. В нього було дуже багато різних інструментів. Він там і шкатулки мені робив, і вироби з дерева і металу, і збирати мотоцикл теж любив. Він сам його розбирав, перебирав машину. Все, що пов’язано з механізмами, було його. А ще він дуже добре грав на гітарі й постійно співав. Чи то добре, чи погано — він завжди співає”, — розповідає про захоплення Даніїла дружина.
Коли Даніїл Ганич повернувся з навчання в Польщі, підрозділ військового перевели на Курщину. У квітні 2025 року чоловік зазнав поранення: прямо перед ним влучив російський дрон. Військового сильно посікло скалками, тож протягом наступних 20 днів він лікувався в Чернігові й пізніше мав ще місяць на реабілітацію.
“Коли він був на реабілітації, ми приїжджали в Донецьку область до моїх батьків, їздили на Волинь до його родини. Якось так вийшло, що він з усіма зустрівся, всіх побачив. Потім десь 20 травня він поїхав назад, а трохи більше, ніж за тиждень, загинув”, — загадує Ірина.
28 травня 2025 року Даніїл Ганич перебував на бойовому завданні в районі села Білоусівка на Сумщині, коли на його позицію прилетів російський “Ланцет”. Уламок від БпЛА влучив захиснику в сонну артерію, військовий загинув на місці. Про трагедію рідні Даніїла дізналися наступного дня від представників військкомату.
“Я відчувала, що щось трапилось, бо зазвичай він мені дзвонив, як тільки була можливість. В нього був свій Starlink, щоб він завжди був на зв’язку. А це він зателефонував мені десь о першій годині, сказав, що зараз пообідає і вже після завдання ввечері набере. Але так і не набрав уже — десь о четвертій він загинув”, — каже Ірина.
На дев’ятий день після загибелі Даніїла Ганича поховали на Лісовому кладовищі в Києві, його дружина і син тепер живуть у столиці. Захисник спочиває серед інших оборонців на Алеї Героїв.
У пам’ять про Даніїла рідні військового просять надати йому звання “Героя України” посмертно. Підтримати їх можна, підписавши петицію.
Вічна і світла пам’ять захисникові.