Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо пам’ять тих, хто загинув через російсько-українську війну. Юрій Саманюк — один з них. У мирному житті він був музикантом, спортсменом та займався столярством. На початку повномасштабного вторгнення став на захист країни — боронив Київщину, Харківщину та Донеччину. А у червні загинув на Запорізькому напрямку.
Про загибель військовослужбовця 25 червня повідомила пресофіцерка 93 бригади “Холодний Яр” Ірина Рибакова.
Юрій Саманюк родом з селища Ворохта Івано-Франківської області. Був бійцем фрі-файту та рукопаш-гопаку, полюбляв спортивний туризм, грав на народних музичних інструментах, майстрував меблі та сувеніри.
“Юрчик був дуже вправним і творчим майстром по дереву. Якось зробив величезний годинник і ми кожен раз розказували друзям, що годинник — це інсталяція, бо для заміни батарейки треба чекати на столярну бригаду. Вже не дочекаємося” — згадує друг Юрія Віталій Коломієць.
Саманюк очолював Івано-Франківський обласний осередок ВГО “Всеукраїнської федерації фрі-файту, контактних єдиноборств та змішаних бойових мистецтв”. А ще Юрія знали як козака — чоловік носив чуба та знімався у музичних кліпах.
Напередодні повномасштабного вторгнення Юрій Саманюк вдруге зустрів своє кохання. А з початком відкритої війни поїхав боронити Київ у лавах добровольчого підрозділу.
“Коли мене запитували, як ти тримаєшся під час війни, будучи дружиною військового — я знала, що тримаюся завдяки тобі! Ти завжди знаходив потрібні слова, тримав мене своїм станом. Я бачила твою мужність і ставала мужньою та сильною”, — пише кохана бійця Галина Данченко.
На війні чоловік отримав позивний “Тринадцятий”. Добровольцем боронив Київщину та Харківщину, згодом став до лав 93-ї бригади — у її складі воював захищав Бахмут та Соледар.
“Юрко різносторонньо себе прокачував — багато читав, займався практиками для зміцнення свого тіла, духу та характеру. Цікавився філософією, мав виняткове почуття гумору”, — каже побратим Юрія Василь Волоцюга.
З Бахмута Юрій Саманюк поїхав захищати Запорізький напрямок. Він загинув 25 червня у боях.
З бійцем попрощалися 28 червня у столиці, на Майдані Незалежності. Проводжали в останню путь Юрія Саманюка під його улюблену музику.
“Пісня, яка стояла на паузі у Юрчиковому телефоні. Та пісня, яку він слухав останньою. Його остання воля була, що ми проводжали його під його трек лист…”,— написала кохана бійця Галина Данченко.
З війни Юрія не дочекалися двоє діток — Олекса та Меланія.
Світла пам’ять.