Щодня о 9 ранку ми вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. 33-річний Віктор Петров зі Львова був командиром взводу і віддав життя за Батьківщину 26 травня.
Віктор Петров народився 19 вересня 1989 року в родині військовослужбовців. Закінчив факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, а згодом — військову кафедру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю “розвідка”. Під час навчання здобув звання молодшого лейтенанта. Спершу працював у приватних компаніях.
“Потім розпочав кар’єру у Молодіжній громадській організації «Інститут Суспільних Ініціатив». Був редактором видання «Сихів Медіа», співзасновником, продюсером та креативним менеджером “WHAT IF creative studio”, — зазначають у пресслужбі Львівської міської ради.
Крім того, Віктор організовував веломарафони, ходив у походи, мав синій пояс із джиу-джитсу та чорний — з айкідо. Займався скелелазінням, сноубордингом та захоплювався фотографією.
“Він був дуже ерудованим, з ним можна було годинами спілкуватись на різні теми. Це був більше ніж просто хороший і турботливий син, він був і наставником в чомусь, другом, братом, психологом, мудрою та обдарованою людиною. Не їв м’яса вже п’ять років — просто так вирішив врятувати живих істот. Сортував сміття, не вживав міцних напоїв. Регулярно здавав кров, врятував 22 дитини”, — у коментарі виданню “Твоє місто” розповідала матір загиблого Ірина Петрова.
Під час відкритої війни Віктор долучився до 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Воював у гарячих точках, зокрема, у Бахмуті.
“Він вибрав собі позивний “Лелека”, казав, тому що вони завжди повертаються додому, а я йому надіслала маленького лелеку, як оберіг. Він би міг поїхати і жити в любому куточку світу, але він народився у Львові і вважав своєю країною всю Україну! Я не змогла зупинити, це був справжній чоловік, якого поважали і любили всі, він не міг стояти осторонь, коли треба було діяти, він обіцяв, що скоро повернеться, і ми надалі будемо мандрувати світом!! Як нам тепер жити,без нього, як??” — пише Ірина Петрова.
Під час служби Віктор отримав звання лейтенанта.
“Будучи командиром взводу, посилено вивчав військову справу та вважав це своїм “найкращим проєктом”. Перед загибеллю виконував обовʼязки командира роти та мав у підпорядкуванні більше 100 військовослужбовців, які його надзвичайно поважали”, — зазначають у Львівській міськраді.
Життя бійця обірвалося 26 травня 2023 року.
У Віктора Петрова залишилися батьки, бабуся, дядько, тітка, двоюрідні сестри та племінники. Йому було 33 роки.
Світла пам’ять.