Росіяни показали у своєму пропагандистському сюжеті жительку села Покровського Олександру Пляшечник. Окрім неї, стверджують окупанти, тут більше немає людей. Як розповів нашим журналістам староста села, жінку депортували під час боїв, але їй вдалося повернутися. Дім Олександри сильно постраждав від обстрілів, та жінка не покидає його: доглядає за курками та мріє відвідати церкву у знищеному Бахмуті.
Жінку, яка потрапила на відео окупантів, звуть Олександра Іванівна Пляшечник. Вона, як стверджують росіяни, — вже два роки єдина жителька Покровського Бахмутської громади.
Журналісти Вільного радіо звернулися до старости Покровського старостинського округу Павла Федоренка. Він підтвердив, що Олександра дійсно живе в цьому селі.
“У центральній частині села, де був колгосп “Шевченка” — вона там одна залишилась з покровчан. Також в мене є дані про іншу частину села — “Чапаєва”. Там начебто живе ще один чоловік, але підтверджень цьому немає. Це зі слів односельців”, — розповів Вільному радіо Павло Федоренко.
Для довідки:За радянських часів на території села Покровського діяли два колгоспи — “ім. Шевченка” та “ім. Чапаєва”. Поглянувши на мапу, можна помітити, що Покровське нібито розділене на два населені пункти, але вважається одним селом.
На відео Олександра Пляшечник скаржиться, що їй важко жити на самоті. Втім, як каже староста села, її у селі й не мало бути.
“Мені розповідав один з жителів, що [росіяни під час депортації місцевих] її також вивезли у бік Попасної. Однак вона якось (чи пішки, чи її підвіз хтось) повернулася через декілька тижнів”, — сказав Павло Федоренко.
Будинок жінки постраждав від постійних обстрілів: Олександра на відео розповідає, що дощ проникає через розбитий дах і поступово руйнує стелю.
Також від вибухів у вікнах будинку вилетіло скло.
У цьому будинку, як каже Олександра, вона прожила 60 років.
“Вона дійсно усе життя прожила тут, працювала у колгоспі. Жила сама, але повністю себе обслуговувала, завжди чиста була. В неї родичів немає, десь похресники були, які доглядали за нею трошки до повномасштабної війни, а зараз усі роз’їхалися. Сама ж вона не хотіла виїжджати”, — додав староста села Павло Федоренко.
Наприкінці пропагандистського сюжету Олександра Пляшечник говорить, що мріє потрапити у церкву у зруйнованому Бахмуті.
“Мені б у церкву! Більше я нікуди не хочу. Ви б мене ось сюди до шампанського (завод Artwinery у Бахмуті, — ред.) та викинете там і все. Там поряд з шампанським же церква”, — просить загарбників жінка.
“Її (церкви, — ред.) більше немає”, — відповідають їй солдати окупаційної армії.
Загарбники стверджують, що забезпечують жінку їжею та водою. На кадрі нижче видніється ящик від боєприпасів, який Олександра використовує у господарстві.
“У мене є дві собаки та десять курочок, і хоч би комусь їх продати. Ось я вже підготувала для церкви”, — говорить жінка та показує відро з яйцями.
Нагадаємо, у 2024 році російські окупанти показали, який виглядає має підземний шпиталь у галереях Artwinery. Тепер замість пляшок з ігристим вином коридори підприємства заповнені наметами з пораненими окупантами та складами з медикаментами та їжею.