У 2024 році російські окупанти показали який виглядає має підземний шпиталь у галереях Artwinery. Ховаючись від дронів ЗСУ, сюди вночі завозили обладнання. Тепер замість пляшок з ігристим вином — коридори підприємства заповнені наметами з пораненими окупантами та складами з медикаментами та їжею. Тут навіть нібито змогли забезпечити воду, світло та зв’язок. Показуємо, що набудували окупанти у тимчасово окупованих підземеллях Бахмута.
Для того, щоб зібрати кадри нижче та деталі щодо нинішнього стану колишнього Заводу шампанських вин у Бахмуті, журналісти Вільного радіо проаналізували десятки відео, фото та текстів окупантів.
Дорога до шпиталю для росіян вкрай небезпечна й узбіччя доріг всіяне знищенною технікою. Втім, їм вдалося привезти до підземель Бахмута медичне обладнання.
Підземний шпиталь — це вимушена міра, визнають росіяни. Бо ЗСУ поряд та виявляють позиції та транспорт російських загарбників й знищують їх.
“Обладнання, яке встановлено у шпиталі, завозилося ночами. Максимально маскувались через безпеку”, — говорить в.о. старшого хірурга шпиталю окупантів з позивним “Дієго”.
“Розгорнути цей наметовий шпиталь нам допомогла 4-а бригада армійського корпусу. Разом здійснили цей проєкт. У шпиталі обслуговується близько 10 тисяч військовослужбовців. Ми здатні надати всю необхідну допомогу”, — стверджує начальник медичного спецназу “Ахмат” окупаційних військ із позивним “Буля”.
Окупант переконує, що у шпиталі є вода, електрика та зв’язок. В польовому госпіталі змогли підключити зокрема й все для операцій.
“Є рентген, установка визначення ступеня тяжкості поранення. Тут на первинному етапі проводяться операції різного ступеня важкості. Після того як пацієнта можна транспортувати, його відправляють у тил”, — говорить окупант з позивним “Буля”.
За даними самих росіян, у самостворений шпиталь привозять поранених з всього напрямку. Ймовірно йдеться про території від Кліщіївки та Андріївки до Часового Яру.
“Госпіталь повністю забезпечений продуктами, у нас два кухарі працюють у режимі 24 на 7. Характери поранення бувають різні, тому харчування буває різне, аж до дієтстолів”, — зазначає окупант.
Співставляючи дані про 10 тисяч військових та двох кухарів — виникають сумніви, що вони здатні готувати їжу на таку кількість загарбників. Ймовірно цифри з кількістю окупанти завищують та мають на увазі скільки людей готові прийняти в теорії.
Завезені припаси дозволяють нібито три рази на день годувати поранених окупантів.
Завдяки наявності електроенергії російські інтервенти хваляться, що мають можливість зберігати у холодильниках ковбасні та м’ясні вироби, яйця, пельмені та інші продукти, що швидко псуються.
Щодо запасів ігристого вина, які тут залишили — їх нібито не чіпають. Окупанти стверджують, що в них начебто діє “сухий закон”, а пляшки зберігають для нащадків після їхньої “перемоги”.
Проте на кадрах можна помітити, що окупанти застосують металеві піддони для зберігання їжі та інших припасів.
Водночас росіяни визнають, що працювати у підземеллі важко.
“Перебуваєш під землею і згодом втрачається почуття дня і ночі, тому що не видно сонця та свіжого повітря. Тому проходять ротації. Корисна площа госпіталю становить понад 800 кв”, — ділиться командир медичної роти 4-ї бригади 2-го армійського корпусу з позивним “Горвей”.
Крім цього приміщення були запиленими та мали “загазованість”, але загарбники нібито борються з цим.
У російських загарбників залишається зв’язок медицини з релігією і тут.
“Особливу увагу приділяємо бійцям із різними віросповіданнями. Тому в нас встановлений іконостас з іконами, лежать кишенькові іконки та молитвослови для воїнів. Мусульмани моляться на килимках, які у нас теж є в наявності”, — додає окупант.
Іконостас російських окупантів у підземному шпиталі Artwinery, 2024 рік. Фото з окупаційних джерел
Нагадаємо, за рік російські окупанти облаштували у підземних галереях Artwinery ще й храм. У саморобному “храмі” всі стіни завісили іконами зі зруйнованих храмів та будинків Бахмута й сусідніх населених пунктів.