Підтримайте Вільне Радіо
Великий попит, обмежені пропозиції — саме так можна описати ситуацію з орендою житла на прифронтових територіях для військових. Бійці шукають місце, де можна скласти речі, перепочити між виїздами й налагодити мінімальний побут. Водночас частина місцевих із недовірою ставиться до орендарів.
Журналісти Вільного Радіо розпитали військових про їхній досвід та поспілкувалися з волонтером, який допомагає з пошуком житла. А також обдзвонили кілька власників житла, які виставили оголошення про здачу квартир.
Чи не найбільше пропозицій для довгострокової оренди на момент написання матеріалу було в Костянтинівці. Можна знайти варіанти з непоганим ремонтом за 5-6 тисяч гривень на місяць. Траплялися навіть квартири за 3 тисячі гривень і дешевше, але за вказаними телефонами так ніхто і не відповів.
Іноді в особистому спілкуванні власники починають говорити про додаткові доплати. Або в самому оголошені не чітко прописані умови, тому все треба уточнювати. Наприклад, одна з пропозицій у Добропіллі — однокімнатна квартира за 4900 гривень. Є гаряча вода, холодильник, пральна машина, мікрохвильова піч, чайник, WiFi, диван. Але в розмові телефоном чоловік зазначив, що ціна вказана за тиждень. Тобто за місяць доведеться заплатити майже 20 тисяч гривень. Також додав, що військові вже не вперше знімають у нього житло, і до цього ціна всіх влаштовувала. Але квартира маленька, тому він пускає максимум двох людей.
Ще одне оголошення, але вже в невеличкому місті Білицьке. Тут пропонують трикімнатну квартиру за 5 тисяч гривень на місяць. У самому тексті оголошення вже вказано, що пріоритет для родин або військових. В розмові власник зазначив, що умови не дуже комфортні, але жити можна. Світло іноді зникає, зате вода є постійно, запевнив чоловік.
У Краматорську квартиру довгостроково можна зняти як за 20 тисяч гривень на місяць, так і за 5. Висновок ми зробили з тих оголошень, які були актуальні на час написання матеріалу. Ціна переважно залежала від стану ремонту. З семи оголошень, за якими ми додзвонилися власникам, одну квартиру відмовилися здавати військовим.
У Дружківці практично всі пропозиції довгострокової оренди коливаються в межах 10 тисяч гривень. Але умови у квартирах суттєво відрізняються: десь немає холодильника, десь бойлера. Причому оренда однокімнатних і двокімнатних квартир за вартістю не відрізняється.
В оголошеннях більшість прописує, що надає перевагу сімейним парам. Але в телефонній розмові про це ніхто не згадує. Лише одна власниця квартири після того, як уточнили, що будуть жити військові, попросила залог, вдвічі більший за орендну плату.
Своїм досвідом з Вільним Радіо поділився військовослужбовець Сергій. Він розповів, що в підрозділі є окремі люди, які шукають житло, їздять населеними пунктами й питають людей про варіанти оренди — це звична практика. Військові обмінюються між собою інформацію щодо вільних будинків, часто хтось з’їжджає і передає контакти власника наступній групі або пише про це в місцевому чаті.
“Тих, хто готовий майже даром будинок здати військовим, дуже мало. Бувають абсурдні випадки, люди хочуть за маленьку квартирку в поганому стані 8-9 тисяч гривень, аргументуючи це тим, що вони переїхали в Дніпропетровську область”, — розповідає військовий.
До рієлторів звертаються переважно ті, хто шукає квартиру. В цілому є тенденція, що оренда будинку навіть без зручностей коштує від 10 тисяч гривень на місяць плюс 2-3 тисячі за комунальні послуги. Квартири дешевші, але наближаються до цих цін.
“Я в квартирі не жив, тільки раз подобово знімав на 4 дні. Опалення ніби норм. Хати переважно з пічками, дрова переважно купуємо собі самі. Хоча деякі люди здають житло і залишають вугілля. Зараз живемо в хаті з екіпажем в районі Добропілля, тут ми платимо тільки за комуналку. Але ми багато в неї вклали. Була дуже погана теплоізоляція, тепло від пічки швидко виходило. Довелося виправляти, латати діри в підлозі тощо. Провели сюди сантехніку, щоб був душ і туалет, хоча здебільшого у всіх туалети на вулиці. Інші наші екіпажі в середньому за місяць платять від 10 тисяч + комуналка. Попит на хати дуже великий у військових, тому багато хто не проти нажитися на цьому”, — стверджує Сергій.
Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила Андрій Полухін називає свій досвід оренди житла відносно позитивним. Шукали помешкання, звісно, не онлайн, довелося їздити та просто питати місцевих, чи хтось здає.
“Як таких рієлторів на цих територіях немає, але є люди, в яких багато квартир. Не впевнений, що це їхнє власне житло, можливо, вони укладали з іншими власниками договори. Ось такі квартири, зазвичай, здають подобово, щось на кшталт готелів. Вони мають попит, коли до військових на день чи два приїжджає родина. Тобто це житло теж могли б знімати на довгостроковий період, але люди заробляють набагато більше, пропонуючи оренду на короткий строк. За тиждень мають стільки, скільки б отримали за місяць”, — розповідає Андрій Полухін.
Ціни постійно змінюються, часто це залежить і від інтенсивних обстрілів і руху лінії зіткнення. Наприклад, після сильних обстрілів Костянтинівки стали більше шукати житло в Краматорську та Дружківці, й ціни тут одразу підскочили.
“Так і виходить, що треба мати десь мінімум 10 тисяч на місяць, щоб платити за житло. Часто це дуже висока ціна, зважаючи на умови. Але і місцевим теж треба за щось жити, а роботи тут не більшає”, — резюмує військовий.
Військові справді частіше шукають для довгострокової оренди саме будинки. Це найзручніший варіант, коли треба жити групою і зберігати багато приладдя, розповідає журналістам Вільного Радіо волонтер Андрій Мазанков зі Слов’янська.
З 2014 року чоловік активно допомагав військовим як волонтер і продовжує це робити. Часто до нього зверталися і щодо пошуку житла. Андрій зазначає, що за останні кілька років ситуація дуже змінилася.
Наприклад, згадує волонтер, у 2022 році він сам, більшість його родичів і друзів та практично всі сусіди просто відкривали свої будинки, куди заселялись військові. Багатьох Андрій переконував це робити, але люди й самі охоче пропонували свої будинки та квартири.
“Всі пускали, всі. Ніхто тоді навіть не думав про те, щоб брати якісь гроші за оренду. Люди самі сплачували комуналку за військових. Підтримка від місцевого населення була шалена. Звісно, також відігравав роль фактор різкого наближення окупантів. Ситуація була критична”, — згадує волонтер.
Досвід вийшов у всіх різний — людський фактор непередбачуваний. Комусь військові потисли руку і виїхали, подякувавши за житло, а хтось повернувся в порожній будинок, з якого винесли все майно.
Непоодинокі випадки, коли у приміщенні неправильно зберігали вибухові пристрої, після чого будинки підривалися. Саме ситуації з підривами будинків і пожежами в Слов’янську в мікрорайоні “Східний” восени 2024 року суттєво похитнули готовність місцевих здавати житло військовим, вважає чоловік.
Та все ж є ті, хто продовжує здавати свої помешкання. Зрідка пускають пожити безкоштовно або за мінімальну оплату в районі 2-3 тисяч гривень. Але й ці гроші потім витрачають на ремонт сантехніки, заміну меблів тощо.
“Подобово теж знімають, але це рідше. У Слов’янську приблизні ціни 800-1500 тисяч гривень за добу. Наживаються на військових і встановлюють захмарні ціни, зазвичай, рієлтори”, — розповідає Андрій Мазанков.
Він додає, що на вартість орендованого житла впливає ще один фактор. Лінія бойового зіткнення, яка постійно рухається, змушує переїжджати цивільних. А їхати далеко від дому ніхто не хоче, тож більшість обирає сусідні містечка. Тож утворюється додатковий попит, бо житло також винаймають переселенці.
Попри гарантії, військові змушені самостійно оплачувати оренду житла. Хоча держава мала б або надати службове житло, або компенсувати витрати на нього. Це закріплено в законі “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанові Кабміну №450 від 26 червня 2013 року.
За нормами, бійців селять у казармах, а їхні родини — у сімейних гуртожитках. Та в умовах війни це або неможливо, або небезпечно. Тому, якщо житла немає, військова частина зобов’язана або орендувати його, або виплачувати компенсацію. Про це зазначено у статті 12 закону:
“У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов’язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення”.
Втім, усі військові, з якими ми спілкувалися, кажуть одне: житло — за власний кошт. Держава майже не допомагає, хіба що коли бійці мешкають у відомчих приміщеннях. У такому разі частина бере на себе оплату комунальних послуг. Для цього також необхідно вкладати відповідний договір, а на це не завжди є час.
Раніше, ми писали, як переселенцям простіше оформити субсидію на оренду житла.