Історія зародження, становлення театрального мистецтва, а ще діяльність українського театру в Бахмуті — про усе це йдеться у новій книзі місцевого освітянина Володимира Суткового. Чоловік працював над нею з 2020-го, а після початку відкритого вторгнення вивіз усі дослідження з нині окупованого міста, аби у 2025 році таки видати читво в друк. Якою вийшла книга та скільки примірників наразі існує — освітянин розповів Вільному радіо.
“І був театр” — таку назву для книги про історію зародження українського театру в Бахмуті обрав місцевий освітянин Володимир Сутковий. За його словами, ідея написати її виникла давно, з часів, коли чоловік займався краєзнавством — як тільки переїхав до міста.
“Мав зацікавленість історією, зокрема нашого міста. Однак довгий час був зайнятий основною роботою — писав книги про правознавство для 9,10 та 11 класів. Але матеріалу для “І був театр…” було дуже мало, краєзнавці приділяли цьому увагу, хоча населення зберігало пам’ять про театр у Бахмуті.
Однак ця історія, скажемо так, заросла міфами деякими: який це був театр, коли його створили, а ще про те, що у театрі було три трупи — українська, російська та єврейська. Тобто, не було точної інформації — хто був директором, режисером. Коли вивчав, бачив, що було багато плутанини” — каже Сутковий.
Над читвом освітянин почав працювати з 2020 року, коли натрапив на історичні документи у місцевому архіві. Там, каже Володимир, зберігалася інформація про післявоєнний Артемівський український музично-драматичний театр, тож він й почав досліджувати цю тему.
“Це були й рахунки, особові справи, накази тощо, їх треба було подивитися. І звісно ж поцікавитися матеріалами, які були в інших бібліотеках та архівах, а ще було необхідно записати спогади свідків та очевидців, родичів. Дуже шкодую, що пізно взявся за цю роботу”, — додає краєзнавець.
Під час відкритого вторгнення у 2022-му Володимир вимушено покинув рідну домівку — побутових речей не брав, лише документи, кошти, сімейні альбоми та усі документи, пов’язані з дослідженнями. Згодом чоловік потрапив у клініку через проблеми з серцем, де й тривалий час проходив реабілітацію.
Однак вже у 2025 році книга таки вийшла в друк — усього 100 примірників. Допомагали з випуском, за словами освітянина, його учні, а співавтором став Віктор Гриненко — інший краєзнавець. Він працював над декількома розділами публікації, поки Володимир був у лікарні.
“Тираж невеликий, книга специфічна, ми розуміємо, що вона може не мати широкий розголос. Однак, якщо буде потреба, у нас є можливість надрукувати ще, але маємо знати скільки потрібно. Книга, на мій погляд, та колег, вийшла добротною, досить гарний папір, має 90 ілюстрацій — по всіх розділах”, — зазначив освітянин.
За словами Суткового, “І був театр…” — це перша спроба дослідити історію зародження, становлення театрального мистецтва в Бахмутському краї та діяльності українського театру в самому місті. Книга охоплює період початку другої половини 19 століття — саме тоді, каже освітянин, й почало зароджуватися таке мистецтво на цих територіях.
“Виникають шкільні театри, потім аматорські, потім будують Народний дім — звідси й беруться вже ті основи для нашого майбутнього театру. Потім була революція, війна в середині 20-х починається вже становлення цього театру. У 1920 його й відкрили, це велика така історія.
Я долучив до дослідження краєзнавця Віктора Гриненка, який мав добрі матеріали, пов’язані з театром “Іскра” — виник після того, як наш театр закрили у 1962 році, а в 1972 виник народний. Була така потреба, місто формувалося у той період як театральне, було багато людей з ним пов’язано. Власне, Віктор й взяв підготовку матеріалів за 20-30 роки”, — розповідає чоловік.
Освітянин впевнений, що в різні роки в Артемівському українському музично-драматичному театрі працювало близько 200 акторів, з яких понад 150 прізвищ йому вже відомі. В дослідженнях він спирається на архівні дані (особисті справи та книги наказів за повоєнний період), а також на місцеву пресу тих років.
“Ми писали в книзі не тільки про історію, а й намагалися показати те, як проявлялося мистецтво у виставах — у нас є їхні описи. У післявоєнний період ми показали скільки їх було — понад 100 вже було підготовлено, хоча театр проіснував всього 18 років. Там працювали 14 заслужених артистів України, працювали на нашій сцені. Це був один із двох післявоєнних державних театрів”, — каже краєзнавець.
Більше про факти з історії цього театру ми вже розповідали в окремому матеріалі.
“На сьогодні Росія говорить, що це російська територія, російськомовна, так і є, але тут формувалася українська культура, де був єдиний український театр. І він мав великий авторитет в нашому краї. Можна сказати, що більшість шкіл до війни й після війни — це були україномовні школи.
Треба говорити про те, що ті наративи, які сьогодні формуються в Російській Федерації, вони абсолютно безпідставні. Тому наш вклад — довести, що ми живемо у своїй країні, яка має свою культуру та ментальність. Зробили хоч невеличкий, але свій вклад” — резюмував Володимир Сутковий.
Нагадаємо, у лютому 2023-го у Бахмуті снаряди російських військових знищили житлову триповерхівку, побудовану майже століття тому та відому як “Будинок акторів”. Ця будівля визначна в історії та архітектурі міста: тут у 1930-50х роках жили актори місцевого Українського музично-драматичного театру.