Вона — колишня шахтарка, понад 20 років пропрацювала на шахтному відвалі. Її дім із садибою стоїть між старими териконами та річкою Комишувахою, менш ніж за кілометр від шахти "Золоте".

Цю річку дехто з жителів вже прозвав місцевою "жовтою рікою Хуанхе" або "рікою кольору "Фанти". І це ㅡ не перебільшення: нижче місця скиду з шахти "Золоте" неочищених вод вона ㅡ яскраво-помаранчева. Ті, які мають можливість, воду купують, а не беруть з водойми. Або "викручуються" якось інакше.

Та у помаранчевій воді все ще залишається живність. З "річки кольору "Фанти" вилазять жаби, а над водою літають бабки.

Переходимо на інший берег ріки та потрапляємо на чиюсь не огороджену земельну ділянку, яка фактично у підніжжі шахти "Золоте". Тут господар вирощує городину. Через цей город тягнуться труби з шахти "Золоте", "замасковані" заростями дикого винограду. А в кількох метрах ці труби великого діаметра, виведені в Комишуваху: з них шурує під напором прямо в річку помаранчева шахтна вода.

Вдається поговорити з господарем цієї ділянки. Він — колишній шахтар, проробив 20 років механіком на шахті у сусідньому містечку. Розмовляти на камеру та назватися чоловік відмовляється. Але нас не виганяє. Розповідає: зміна кольору води у річці поруч його особливо не турбує, він навіть поливає нею город. А п'ють криничну воду, привезену з сусіднього Гірського.

Прощаємось з господарем та їдемо далі. За кількасот метрів вище за течією бачимо цю ж річку вже нормального кольору.

Відповідно до офіційних документів, цей шахтар помиляється: у помаранчевій воді ㅡ не просто глина. Із глибин шахти "Золоте" виходять високомінералізовані шахтні води із свинцем, нікелем, кадмієм, а також специфічними забруднювачами. Такі результати моніторингу ОБСЄ та Мінекології дворічної давнини.

За даними хімічного аналізу води з шахти "Золоте" за 2019 рік від Київського політехнічного інституту, у цій помаранчевій воді:

• у 84 рази більше за гранично допустиму концентрацію заліза;
  
  
• мінералізація вод перевищена майже у 2,5 раза;
  
  
• хлоридів, сульфатів, натрію та нітратів — в середньому, удвічі більше, ніж дозволяється.

Вода сульфатна натрієва — дуже жорстка та агресивна до бетонних і металевих конструкцій, не кажучи вже про живі організми. За висновком фахівців, ця шахтна вода істотно погіршує екосистему Комишувахи та басейну Сіверського Дінця.

Відповідно до знімків із супутника, колір води змінився у 2018 році. Тобто, такий рівень забруднення був за рік до моніторингу. З того часу минуло ще 2.

Така помаранчева пляма на підконтрольній частині Донбасу поки єдина. А от на тимчасово окупованих територіях ми знайшли щонайменше 5 таких водойм/накопичувачів біля вугільних шахт.

До початку війни ДП "Первомайськвугілля" керувала 6 шахтами та 11 допоміжними підприємствами у Попаснянському районі Луганщини. З 2014 року на підконтрольній частині регіону у складі цього підприємства залишились 4 шахти: "Карбоніт", "Тошківська", "Гірська", "Золоте". Ще дві, "Родіна" та "Первомайська", — окуповані.

У 2014-2016 роках дві окуповані шахти (та ще шахта "Голубовська" ДП "Стахановвугілля") працювали лише на водовідлив: відкачували шахтні води та стримували їхнє перетікання між забоями. Згодом окупанти знеструмили ці шахти.

Шахтні води почали накопичуватись у виробках та, за законом сполучених судин, стали перетікати з однієї шахти до іншої, підтоплюючи шахту "Золоте".

Насосні установки на шахті працювали зі значним перенавантаженням, поки величезні об'єми води не прорвались. Постала реальна загроза миттєвого затоплення всіх 4-х шахт Первомайської групи, оскільки всі вони поєднані між собою гірничими виробками.

Якщо перерахувати цю кількість води у наглядніші цифри, то вийдуть сотні величезних водовозів з шахтною водою.

Зазначимо, з минулої осені приплив шахтних вод збільшився майже на третину.

Отже, очисні споруди шахти "Золоте" просто не можуть впоратися з таким навантаженням — їх проєктували на вшестеро менший об'єм шахтних вод. А нині шахта "Золоте" тільки те й робить, що день та ніч, 24/7 відкачує тисячі кубів шахтних вод та без усілякого очищення скидає їх у ріку Комишуваху.

Нині насоси з шахти "Золоте" відкачують шахтні води з глибини 534 метри. Але, якщо вода підніметься всього на 14 метрів, то почне перетікати й затоплювати шахту "Карбоніт".

Зазначимо, вся техніка на шахті "Золоте" — у майже аварійному стані: це стаціонарне обладнання, інженерні мережі та насосні установки. Адже ця шахта почала працювати у 1905 році, і з 1943 року тут не було жодної реконструкції.

Зазначимо, за регламентом, тут на кожний працюючий насос має бути один резервний (тобто, по 14 кожних). Але їх немає.

Олексій Бабченко додає: моніторинг ситуації зі скидом шахтних вод у Золотому ведуть, в основному, за кошти міжнародних організацій (ACTED, IMPACT, Міжнародного Комітету Червоного Хреста).

Сіверсько-Донецьке басейнове управління водними ресурсами (СДБУВР) з головним офісом у Слов'янську — це та організація, яка моніторить стан води у всіх річках та водоймах басейну Сіверського Дінця (а це ледь не вся Лівобережна Україна).

До початку російської збройної агресії спеціалісти управління стежили за водою у 66 створах на території Донецької та Луганської області. Нині на підконтрольній частині обох областей їх залишилось 38. Тому всіх даних для повного аналізу стану річок немає. Але з того, що є, звітують, що за 7 років бойових дій стан річок басейну Сіверського Дінця суттєво не погіршився, у порівнянні з 2013-м.

Водночас гортаємо аналітичні звіти, і в око впадають тривожні цифри та дані: перевищення ГДК (гранично допустимої концентрації) різних хімічних елементів у воді та донних відкладеннях Казенного Торця, Кривого Торця, Бахмутки та Лугані ㅡ найбільших приток Сіверського Дінця на території Донбасу. Вони й до війни були сильно забруднені скидами промислових, шахтних, комунально-побутових та сільськогосподарських підприємств.

Аби встановити, чи забруднюють вже шахтні води наші річки, треба брати проби води саме поблизу шахт. Такого моніторингу поки ніхто системно не робить, бо спостережні створи управління — на відстані від конкретних шахт.

Такий моніторинг ледь не вперше планує зробити дослідницька група, яку очолить головний науковий співробітник відділу Інституту телекомунікацій та глобального інформаційного простору Євген Яковлев.

За словами Сергія Трофанчука, їхнє управління відстежує стан вод, які "заходять" з ТОТ на підконтрольні райони регіону.

Спеціалісти могли б розширити спектр відборів проб, але це дорого. Потрібно більше коштів на реактиви, посуд та деяке додаткове обладнання. Тут вже раді сучасній лабораторії, яку минулоріч вдалося повністю переоснастити спільним коштом еко-фонду Донецької ОДА, Держводагентства, ОБСЄ та ЮНІСЕФ. Лабораторія моніторингу вод Східного регіону здатна досліджувати великий спектр специфічних, пріоритетних саме для цієї ріки речовин. За словами очільника Управління, таких лабораторій в країні 4, але лише ця та одна на Івано-Франківщині ㅡ вже працюють на повну потужність.

Причому її осучаснили не лише технічно, а й змінили підхід до стеження за річковою водою.

Тож в басейні Сіверського Дінця провели скринінг: зібрали проби поверхневих вод (в тому числі донних відкладень, риби тощо) та дослідили їх у словацькій лабораторії за понад 40 тисячами показників. Потім європейські експерти ознайомились із результатами та порадили, за якими із цих показників необхідно моніторити річки басейну Сіверського Дінця.

Нині працівники структури створюють "План управління річковим басейном", і один з розділів там — поверхневі водні джерела.

В Торецьку, на підконтрольній Донеччині, теж є скупчення вугільних шахт, які гідрогеологічно пов'язані з шахтами по інший бік лінії фронту.

Тут пов'язані між собою шахти "Артема" і "Нова" приймають воду з шахти "Південна", яка, своєю чергою, поєднана із шахтою ім. Гагаріна на території окупованої Горлівки. Нині інформації про затоплення цієї шахти немає. Але якщо таке станеться, ситуація може розвинутись по вже наочному сценарію у Золотому, з перетіканням шахтних вод у суміжні шахти та затопленням частини території Торецька.

Нині є підтоплення у деяких районах Торецька, зокрема житлових будівель в самому Торецьку та прилеглих смт Північне, районі "Саманний" та селищі Дачному. Такі дані вказані у "Плані дій для ВЦА м. Торецьк по запобіганню або мінімізації ризиків внаслідок закриття шахт".

Його минулоріч місцева влада замовила підприємству "Донецькгеологія" Тож у Торецьку вже вивчили ситуацію та мають певний план дій.

Додамо, у травні 2021 в Торецьку побували представники ГО "Truth Hounds". Вони відібрали проби скидних вод торецької шахти "Центральна", які проаналізували в лабораторії басейного управління. Як виявилось, кількість хлоридів та сульфатів перевищує гранично допустимі концентрації в 1,7 та 3,4 раза відповідно, і цю воду не можна скидати у водойми без очищення.

Згідно з даними з того ж "Плану дій для ВЦА м. Торецьк", за рік тільки з 2-х діючих шахт ДП "Торецьквугілля" відкачують близько 4 млн кубометрів шахтних вод. На відміну від шахти "Золоте", їх встигають трохи очистити перед скидом у річку Кривий Торець, але цього недостатньо. Адже лише у 2 з 11-ти питних джерел Торецька вода відповідає встановленим нормам. В інших пробах значно перевищена кількість сухого залишку (і це вказує на підвищену мінералізацію питної води).

В Міністерстві екології та Сіверсько-Донецькому басейновому управлінні водними ресурсами розрахували, за який час забруднення з різних потенційно небезпечних точок на різних річках Донбасу дотече до місця водозабору питної води для Луганщини (фільтрувальної станції Попаснянського райводоканалу).

Наприклад, якщо в поверхневі води потраплять ртуть-вмісні відходи з горлівської Шахти 2-біс, то через балку Залізну та Кривий Торець вони потраплять до водозабору на Луганщині за 3-8,5 діб (в залежності від сезону та опадів).

Тому екологи та водники констатують: неможливо зробити нічого, окрім як в той момент розбавляти забруднення та дати брудній воді пройти далі по руслу в РФ та Азовське море. Так пишуть у своєму звіті:

Простими словами, забруднену воду "спустять в каналізацію". Її розбавлять і вона потече в річках сходу.