Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаємо Віталія Статного із Чернівців. Він був працьовитою людиною, люблячим чоловіком і батьком. Віталій став на захист України у 2022 році, служив у роті вогневої підтримки та неодноразово рятував побратимів під час боїв.
Про життя і загибель Віталія Статного журналістам Вільного Радіо розповіла його дружина Ганна.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Віталій Борисович Статний народився 14 листопада 1983 року в місті Чернівці. З дитинства був чемною та відповідальною дитиною, завжди допомагав по дому. Рідні згадують, що він умів робити все власноруч — мав “золоті руки”.
Навчався у місцевому ліцеї №16, а згодом здобув вищу освіту за спеціальністю маркетинг. Дружина Віталія розповіла, що спочатку він працював за фахом, але з часом змінював професії. Останнім місцем роботи був склад магазину.
“Віталій дуже любив своє місто та людей навколо. Характер у нього був добрий і працьовитий, завжди допомагав іншим”, — говорить Ганна Статна.
Особливе місце в його житті займала родина. З майбутньою дружиною він познайомився у Чернівцях — на зупинці, де вони чекали транспорт. Віталій першим підійшов познайомитися, і з того почалася їхня історія.
Вони одружилися у жовтні 2008 року. Через два роки, 20 лютого 2010-го, у пари народилася донька Анастасія. Подружжя прожило разом 16 років.
Віталій дуже цінував домашній затишок і прості радощі життя.
“Була в нього улюблена страва, тут все просто — борщ, який приготувала я. Він завжди казав, що це “самий смачний борщ”, — пригадує дружина військового.
З початком повномасштабної війни Віталій не зміг залишатися осторонь і став до лав Збройних сил України у квітні 2022 року.
“Він йшов на фронт, бо не хотів, щоб гинули молоді хлопці, і сам став тим, хто рятував життя побратимів”, — розповідає Ганна.
Віталій мав позивний Снайпер, але служив у роті вогневої підтримки 107-ї бригади 93-го батальйону. Брав участь у боях на Донеччині та Луганщині.
Побратими розповідали рідним про Віталія як про відважного і надійного воїна. Чоловік неодноразово рятував життя інших: попереджав про міни, а під час штурмів прикривав бійців кулеметним вогнем. Під час одного з боїв саме завдяки його діям вдалося врятувати 20 побратимів.
Віталій також шанував памʼять тих, хто загинув на цій війні.
“Під час відпусток він відвідував кладовище, сидів біля могил загиблих товаришів всю ніч у пам’ять про них”, — згадує дружина Віталія.
Він отримав осколкове поранення ноги, але продовжив виконувати бойові завдання.
Кожен вихід Віталія на позицію починався дзвінком рідним, щоб сказати: “Я вас дуже люблю”.
Так було і 17 липня 2024 року. В той день росіяни вдарили по позиціях ЗСУ в районі села Макіївка Сватівського району Луганської області протитанковою керованою ракетою. Віталій Статний загинув там під час виконання бойового завдання.
Віталія поховали у Чернівцях на Центральному кладовищі. У нього залишилися дружина та донька.
Чоловіка нагородили орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Аби вшанувати памʼять про захисника, рідні просять надати йому також звання Героя України посмертно. Підтримати їх можна, підписавши петицію.
Вічна памʼять.