6 та 7 червня в Київському ”Мистецькому Арсеналі” триває виставка бізнесів “Схід Експо — 2023”. Серед 79 бізнесів та підприємств, які беруть в ній участь, є й десятки підприємців з Донеччини. Ми розпитали в деяких з них, наскільки важко дався їм переїзд та як повномасштабне вторгнення вплинуло на розвиток бізнесу.
Теплий ранок середи. Поблизу “Мистецького Арсеналу” в Києві снує багато людей та грає музика. Всі вони зібралися на виставку бізнесів з постраждалих від відкритої війни регіонів України “Схід Експо — 2023”. У великій залі з обох боків представлені панелі компаній, які виїхали через відкрите вторгнення, або тих, хто продовжує працювати в небезпеці через повномасштабну війну.
Загалом на виставці свою продукцію презентували 79 підприємців з Луганської, Херсонської, Запорізької та інших областей України. Чимало з них й підприємств з Донеччини. Більшість з них, після початку повномасштабного вторгнення були вимушені поїхати з регіону.
Як розповідає журналістам Вільного радіо очільник Донецької ОВА Павло Кириленко, загалом 905 підприємств виїхали після 24 лютого 2022 року. Це 70% від загальної кількості бізнесу, який був на Донеччині до початку повномасштабного вторгнення. Здебільшого підприємці релокувалися у центральні та західні регіони.
“Центральна Україна більше. Західна Україна перебрала на себе такі підприємства, які потребують особливості в релокації, де західні регіони можуть їх задовольнити”, — розповідає очільник Донеччини.
Одними з таких підприємств стала сімейна майстерня екосувенірів “WoodLike”. Через війну подружжя власників Дмитро та Наталя Поколенки були змушені виїхати з Костянтинівки до Києва. Аби продовжити роботу на новому місці, вони вивезли з Донеччини все необхідне обладнання.
“Ми змушені були залишити домівку, залишити майстерню, яку ми щойно збудували. За тиждень до [повномасштабної] війни ми завезли нове обладнання — приїхав наш фрезерний верстак з Києва. Дуже довго, дорого і далеко воно їхало. Ми його розвантажили, а через тиждень почалась війна і ми мусили пакувати назад”, — згадує Наталя Поколенко.
На новому місці сімейна майстерня продовжує випускати свою продукцію: сувеніри з дерева, будиночки для котів, невеликі меблі для роботи та різноманітні мапи.
Так само з Донеччини виїхав й фермер Сергій Свириденко. До початку повномасштабної війни ветеран АТО вів справу в селі Іванопілля, що поблизу Костянтинівки. Але після початку відкритої війни перевіз ферму на Волинь. Каже, переїзд робив за власний кошт.
“З переїздом в мене трохи така цікава ситуація: держава допомагала з переїздом потужностями Укрзалізниці, але мене це не влаштовує — я перевозив живих тварин. Ви ж розумієте, щоб з ними було б на Укрзалізниці? Це ж не бандероль”, — розповідає підприємець.
Аби облаштуватися на новому місці Сергій взяв два гранти від Данської ради у справах біженців та від Ветеранського фонду, але й цих коштів не вистачає аби повністю покрити витрати переміщеної ферми.
“У мене з’явився особистий транспорт — спеціальний причеп, який ми купили завдяки цьому гранту від ветеранського фонду. Дуже класний грант, учасникам бойових дій раджу. В купі на 1,5 млн грн мені вдалося взяти грант, але трохи ще не вистачає”, — каже Сергій Свириденко.
За словами підприємця, на новому місці частково набрали вже новий персонал, адже деякі працівники залишилися на Донеччині. Попри труднощі, фермеру все ж вдалося розширити асортимент продукції, які він випускає: напів- та сирокопчені ковбаси, а також вареники.
Деякі переселенці відкрили бізнес вже після евакуації. Так, Олена Кучерук разом з чоловіком до початку повномасштабного вторгнення керували у вільний від роботи час коворкінгом у Краматорську. Після 24 лютого 2022 року вони евакуювали його у Дніпро та, аби мати змогу підтримувати діяльність простору, створили бренд “PROMKA.UA”.
“У нас дві справи, які ми намагаємося поєднати: у нас є арт-коворкінг. Тобто це простір, куди ми запрошуємо дуже багато людей, переселенців. Робимо творчі воркшопи та намагаємося їх підтримати. І для того, щоб були кошти на підтримку, у нас є ще швейне виробництво називається PROMKA.UA. Це таке поєднання креативності й системності. Ми намагаємось ті ідеї, які народжуються в коворкінгу, систематизувати для того, щоб створити з них продукт, який можна продавати”, — розповідає підприємниця.
За словами Олени, також виробництво шиє на замовлення різну продукцію: постіль, військову амуніцію, спальні мішки тощо. А у вільний від цього час вони створюють одяг.
Як зізнається підприємниця, відкриття бізнесу дається не так легко, адже їм доводиться швидко навчитися робити те, що до цього вони не вміли.
“Ми вивчаємо систему продажів, систему організації виробництва — ми все вивчаємо з нуля”, — каже Олена Кучерук.
Деякі підприємства не втратили мобільності через повномасштабну війну. Як розповідає співзасновник “3D FARM” Сергій Гаков, всі пристрої об’єднані в одну замкнену систему та можуть бути перевезені у будь-який час. Таким чином, вони без проблем можуть виготовляти, використовувати та постачати апаратуру для тривимірної печаті.
“Основна наша спеціалізація — це 3D-принтинг. Технології 3D-друку, обладнання, а також рішення, які суміжні: а саме в області освіти і в області виробництва. Для освіти у нас є рішення для забезпечення STEM-класів”, — розповідає підприємець.
Для довідки:STEM-класи – це спеціально обладнані класи, які оснащені сучасними технологічними інструментами, обладнанням та матеріалами, які дозволяють учням здобути практичні навички та досвід роботи у наукових та технічних галузях. Ці лабораторії зазвичай надають доступ до комп’ютерів, програмного забезпечення для моделювання та проєктування, електронних компонентів, робототехніки, 3D-друку та інших засобів для створення та дослідження різних наукових та технічних проєктів.
Проте війна все ж залишила слід на роботі, зізнається Сергій. Вони втратили дві третини потужності виробництва, а деякі партнери, які постачали іноземні комплектуючі, зачинилися. Деяких працівників мобілізували, а ще деякі виїхали за кордон. Під удар потрапили й освітні класи, які допомагала створювати “3D FARM”.
“Ми робили обласний STEM-центр в Краматорську, який вже зруйнований, ще один був в Рубіжному”, — каже Сергій Гаков.
Попри повномасштабну війну з Росією, яка й досі триває, на Донеччині вже прораховують стратегії післявоєнного відновлення бізнесу в регіоні. Як розповідає Павло Кириленко, аби це зробити після війни потрібно створити стимулюючі умови для бізнесу. Так, повноцінне відновлення зруйнованих міст на Донбасі потребує створення пільгових умов для бізнесу. Наразі, з урахуванням великого рівня руйнування, ці міста не можуть бути привабливими для повернення бізнесу і потребують інвестицій та відновлення інфраструктури.
“Питання зруйнованого вщент великого бізнесу та машинобудівних підприємств, вугільних підприємств — воно залишається відкритим. Для того, щоб сільськогосподарський бізнес функціонував необхідно навіть розширювати спектр культур, які ми будемо вирощувати. Як ми будемо робити переробку і вже готову продукцію випускати. Тому, в даному випадку, і в стратегії будуть розроблені основні напрямки для того, щоб не просто вони вироблялися, вони мали попит і попит всередині держави”, — розповідає очільник Донецької ОВА.
***
Нагадаємо, з весни в Києві працює маріупольська піцерія “Моко піца”. До повномасштабної війни це була мережа з двох піцерій в місті біля моря, ще по одній — у Покровську та Мирнограді. Нині з них продовжує працювати лише дві. Як працює мережа, яка пекла по 1500 благодійних піц на день на Донеччині — читайте в матеріалі.