Мобільний зв’язок у Торецьку може не пробиватись по кілька діб, три виїзди з нього прострілюються, а саме місто росіяни щільно криють бомбами та ракетами. Тут досі живуть люди, хоча вцілілої інфраструктури вже майже немає.
Виїхати з міста – тепер задача з зірочкою. Через небезпеку і через те, що додзвонитись до евакуаційних груп буває непросто. Прохання вивезти тореччан волонтерам залишають їхні рідні з інших міст. А ще – люди, які зустрічають евакуаційні автівки (вони передають записки з адресами, де ще можуть лишатись люди). Наші журналісти вирушили на евакуацію жителів Торецької громади разом з волонтерами.
Зустрічаємось в домовленому місці з волонтерами різних організацій. В Торецьку й навколо вже гаряче, але спільного координаційного штабу для всіх, хто займається евакуацією, немає. Тому волонтери вже перед виїздом домовляються, хто на які адреси поїде. Хоча пару вулиць вже не розподіляють – вчора [24 червня 2024] звідти до позицій росіян було 150 метрів, яка обстановка тепер — невідомо.
“Ситуація в Торецьку дуже погіршилась. Давно пора цивільним звідси їхати. Зрозуміло, що люди не хочуть покидати свої домівки, але ж ніяка цеглина не варта життя. Кажуть спочатку, що ще почекають, а потім ми не можемо до них приїхати. Таке було в Бахмуті”, — з сумом констатує волонтер Едуард.
Їдуть по тореччан в червні 2024-го групи волонтерів БФ “Схід SOS”, БФ “Добра справа”, БФ “Проліска”, евакуаційники-іноземці. На легковиках, бусах і вантажівці. Аби люди могли забрати з собою речі.
“Ми за можливості допомагаємо їм забрати і речі. Але це розкіш. Я вважаю, що головне – виїхати живими. Всіх попереджали, що буде така ситуація, що ані бус, ані автобус не заїде. Тільки позашляховики, потім тільки військові. Потім, скоріш за все, як було і в Бахмуті, і Соледарі, людей вже будуть евакуювати на швидких. Це буде повний хаос. Ми вже бачили це в інших містах. А тепер бачимо це знову. Все по тих же рейках. Вже ситуація під вивіз з двома сумками, на жаль.
Обстановка не сильно вже дозволяє, але ми намагаємось людям донести, що намагатимемося забрати їх і з речима. Бо це те, що дуже тримає, часто люди відмовляються виїжджати, щоб не покинути майно”, – розповідає волонтер Філіп, який кермує вантажівкою.
Він зупиняється на одному з подвір’їв, й до нас вибігає жінка.
“У нас вікна повилітали, вісім авіаударів були по місту. У мене батьки старі. Я вже така вся”, – вона показує руки, які мимоволі тремтять. Життя біля лінії фронту дається взнаки.
Це Тая – керівниця місцевої релігійної організації та координаторка громадської кухні. Сьогодні вона виїжджає з батьками і ще двома родинами. Решта прихожан залишаються у місті.
“Поки не хочуть. Я заради них сиділа, але я не можу більше, – каже вона тремтячим голосом. – Три дні вже дуже лячно. З неділі (23 червня, — ред.) бомблять просто безперервно. Місто все палає”.
Тая складає в волонтерську вантажівку речі, закриває хату і сподівається, що своїм виїздом подасть приклад і землякам.
З вікна автівки бачу як пролітає якийсь боєприпас і на місці влучання займається пожежа. Чорний дим валить з боку Нью-Йорка. Згодом дізнаюсь, що під цей обстріл потрапила інші евакуаційні групи. Автівки без вікон, волонтери дістали поранення.
“Скло полетіло на нас. Ми як раз вантажили речі”, – розповідає про обстріл тореччанин, який евакуюється з дружиною на авто БФ “Добра справа”, коли вже їдемо з міста. Чоловік зізнається, виїжджати вирішили, бо наполягла сестра. Але після цього обстрілу упевнився в необхідності покинути домівку.
Таких, як він, кого виїжджати змусили родичі, тут багато.
“Ми терпіли до останнього, поки діти не поставили умови. Нам не звикати тут з 2021 року”, – каже жіночка у сукні з жовтими квітами. На колінах у неї пластиковий контейнер з папугою, серед багажу – його клітка.
Люди беруть з собою улюбленців. Цього дня, крім папуги, з Торецька виїхали три коти, собака і з десяток голубів. Птахів господар склав у клітках в багажник авто.
Серед тих, хто їде, і співробітниця місцевої лікарні. Питаю в неї: “Ви виїхати вирішили тому, що дуже лячно?”.
“Ні, тому що наполягали діти та онуки. Вчора ще не збиралася їхати, але родичі звернулись до волонтерів. Я працюю в хірургічному відділенні Торецької лікарні. Оператором комп’ютерного набору, але все одно все це проходить повз мене, ми бачимо всіх поранених”. – вона робить паузу і додає – “Якщо до такого, звісно, можна звикнути”.
Більшості з тих, хто зараз їде з Торецька, евакуацію “замовили” родичі з інших міст. В самому Торецьку мобільного зв’язку майже немає. Люди не можуть додзвонитися до волонтерів.
“Телефони розряджені, 5 діб нема зв’язку, ми і не знали, що можна звертатись. Це сусід якось подзвонив волонтерам”, – каже літній чоловік в бусіку.
“Та вже допекли. Квартиру розбомбило, жити нема де. Повиносило і вікна, і двері два дні тому”, – додає чоловік пояснення, чому вони виїжджають.
Він тримає на плечі невелику сумку, кілька пакунків стоять під ногами, поряд сидить його дружина, попереду на ношах ще одна евакуйована – маломобільна жінка.
Її спускали з восьмого поверху волонтери Едуард і Роман. Вони розповідають, через проблеми зі зв’язком часто люди, які бачать їхні автівки, підходять і передають записки з новими адресами, де їх можуть чекати.
“Ми заїжджали забирали людей і нам передавали записки з адресами, де є люди, де їх забрати. Місто для цивільних вже непридатне. Безпекова ситуація тут, якщо оцінювати по 10 бальній шкалі, то десь 11. До того ж, по суті нема інфраструктури. Нема підвозу продуктів, нема води, опалення, вже вікон нема в багатьох будинках, будинків нема. По суті місто до зими не готове. А вона настане”, – ділиться спостереженнями Роман.
Про те, що через російські обстріли ситуація в громаді стає складною, зазначає й очільник Торецької ВА Василь Чинчик.
“Стає неможливим підвезення води, надання гуманітарної допомоги, ліквідація наслідків пожеж, евакуація населення. Прошу всіх по можливості виїжджати в більш безпечні регіони”, – каже Василь Чинчик.
25 червня волонтери змогли забрати з Торецька понад 30 людей. 26 червня евакуацію продовжили. Деякі місцеві виїхали самотужки, когось вже забрали раніше, але через проблеми з комунікацією не змогли повідомити.
Деяких людей знайти вдається не одразу. Наприклад, волонтери шукали у Торецьку тезку президента — Володимира Зеленського, аби вивезти з міста. Втім чоловік не показався, хоч його гукали вулицями багато разів.
Евакуація з Торецької громади триває і звернутись можна за телефонами:
БФ “Схід SOS”:
БФ “Добра справа”:
Також звертатись по евакуацію можна напряму до волонтерів на авто з написами “евакуація”.
Нагадаємо, у коментарі для Вільного радіо очільник Торецької МВА Василь Чинчик повідомив, що з самого Торецька всіх дітей вже вивезли, станом на 25 червня їх там не залишилося. Також ми роз’яснювали чи діє в Торецьку примусова евакуація.