Підтримайте Вільне Радіо
У червні 2025 року Збройні сили України втратили контроль над територією площею 396 км² у Донецькій області. Рух росіян, що активізувався з квітня, набирає обертів і щомісяця посилюється. За червень вони захопили ще 1,5% земель регіону. Станом на кінець місяця під контролем ЗСУ залишається 27,4% території Донеччини. На одній із ділянок фронту до межі з Дніпропетровською областю залишилося менше ніж 200 метрів. Розповідаємо, як минув червень на фронтах Донеччини.
Усі дані, наведені нижче, журналісти Вільного Радіо подають, спираючись на інформацію Генштабу, бригад ЗСУ, а також аналітичного порталу DeepState.
Журналісти Вільного Радіо підрахували, що за травень 2025 року російські окупанти захопили територію площею близько 396 км².
Загальна площа Донеччини — 26,5 тисячі квадратних кілометрів. З них в окупації станом на травень 2025 року — 19,2 тисячі км², або 72,6%.
Таким чином, за минулий місяць під контролем російської армії опинилися ще приблизно 1,5% загальної площі області.
Темпи просування російських військ на Донеччині знижувалися щомісяця в період із грудня 2024-го до березня 2025 року. Однак у квітні ця тенденція змінилася — відтоді кількість захоплених територій у Донецькій області зростає щомісяця. У червні темпи захоплення територій окупантами зрівнялися з рівнем жовтня 2024 року.
За червень 2025 року російська армія просунулась на Новопавлівському напрямку, захопивши близько 184 км² території. Це на третину більше, ніж у травні, й учетверо більше, ніж у квітні.
Зокрема, окупаційні війська повністю захопили села:
Загарбники діють переважно піхотними штурмами — масованих атак із використанням бронетехніки тут не було вже близько півтора місяця, повідомляли у ЗСУ. Останню таку атаку українські військові відбили.
“Приблизно за кожен штурм ворог втрачав по 150 людей особового складу і по пів сотні одиниць техніки. Зокрема, було три десятки броньованих бойових машин. Перші ці машини ми почали бити ще в районах висування — за 8 кілометрів до лінії бойового зіткнення”, — говорив речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин в етері “Суспільне. Студія”.
Через це росіяни дедалі активніше використовують тактику малих груп.
“[Росіяни] мають кількісну перевагу, сильно наростили активність, бо частково “переповзли” з Покровського напрямку. Видно, що дуже хочуть хоча б символічно дістатися адмінкордону”, — говорив речник ОСУВ “Хортиця” Віктор Трегубов.
Збройні сили України на цьому напрямку теж мали певні успіхи — звільнили 1,4 км² території. Йдеться про поля на захід від села Котлярівка, які окупанти тимчасово захопили. Військовим вдалося стабілізувати лінію фронту та не допустити прориву до межі Донецької та Дніпропетровської областей.
Росіяни вже кілька місяців намагаються вийти на межу з Дніпропетровською областю. Після контратаки ЗСУ під Котлярівкою до адмінкордону на цьому відтинку залишається близько 2 кілометрів.
Однак на іншій ділянці фронту окупанти значно просунулись — за червень їм вдалося здійснити прорив на понад 10 кілометрів: від села Зелений Кут до Ялти. Тепер лінію фронту та межу з Дніпропетровщиною тут відділяє лише 200 метрів.
В ОСУВ “Хортиця” запевняли, що російських військ на території Дніпропетровської області наразі немає, але не виключають загрозу прориву до межі.
Навколо самого Покровська українські захисники вже кілька місяців тримають оборону та не дозволяють російським військам просуватися.
Однак на ділянці фронту між Покровськом та Костянтинівкою загарбники продовжують розвивати наступ, який їм вдалося розпочати місяць тому.
Так, у червні окупанти, просуваючись із боку Очеретиного на північ — у напрямку Дружківки, захопили приблизно 116 км² території. Це на чверть менше, ніж у травні, але в десять разів більше, ніж у квітні.
Унаслідок цього в окупацію потрапили села Малинівка, Коптеве, Шевченко Перше, Мирне та Зоря.
На цьому напрямку росіяни зосередили численне піхотне угруповання для подальшого наступу.
“Присвятив день робочій поїздці на Покровський напрямок, який залишається найгарячішим на всій 1200-кілометровій протяжності фронту російсько-української війни. Щодня тут відбувається не менш як пів сотні бойових зіткнень. Саме на цьому напрямку росіяни створили найбільш численне угруповання — близько 111 тисяч особового складу”, — говорив у червні головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.
Це угруповання російські війська розділили, і тепер його частини просуваються на різних ділянках Покровського напрямку.
“Ситуація на напрямку Покровська, я б сказав, складна, постійно напружена. Але за допомогою бригад, які тримають тут оборону, ми контролюємо цей наступ і стримуємо ворога”, — говорив наприкінці червня військовослужбовець із позивним “Живчик”.
Після травневого сповільнення наступу росіян на Торецькому напрямку в червні окупанти знову просунулись — цього разу вже помітно.
Так, за місяць російська армія захопила близько 37 км² території — це вдесятеро більше, ніж у травні. Найбільші площі опинилися під окупацією в районах сіл Дачне та Диліївка. Також загарбники зайняли селище Кримське, розташоване впритул до Торецька зі сходу, і село Неліпівка, що на північ від Нью-Йорка.
Пресофіцер 100-ї ОМБр Сергій Хомінський відмічав, що Торецьк уже фактично стертий з лиця землі, але російські війська продовжують спроби його штурму.
“Росіяни [атакують] всіма наявними силами та засобами, використовуючи всі можливі та неможливі тактики — все, що тільки можна спробувати, вони спробували. Звичайно, відбувається певне “тасування”: на якомусь проміжку акцент робиться на одні засоби, згодом — на інші”, — говорив Сергій Хомінський.
Ще в другій половині травня офіцер 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” із позивним “Культура” називав ситуацію у Торецьку найважчою за останні 2,5 роки.
“Противник давно націлився на Костянтинівку й намагається обійти її з усіх боків. А Торецький напрямок — основний напрямок удару. Дуже довго ворог був зосереджений саме тут”, — казав “Культура”.
Часовоярський відтинок фронту зазвичай не демонструє суттєвих змін на мапі — однак не цього разу. У травні 2025 року російські війська захопили тут 0,36 км², проте вже в червні просунулися приблизно на 14,5 км² — у 40 разів більше, ніж попереднього місяця.
Зокрема, російські війська зрушили лінію фронту поблизу Кліщіївки та Андріївки, де ситуація залишалася стабільною ще з лютого 2025 року.
Також окупанти просунулись:
Речник 24-ї ОМБр Андрій Полухін говорив, що у червні росіяни активно кидали в бій великі сили піхоти.
“Ми воюємо зараз проти 98-ї десантної дивізії. Скільки б вона не зазнала втрат — підрозділ продовжує штурмові дії. Противник постійно оновлює свої сили, постійно підганяє нових людей, постійно поповнює і техніку. І коли в них достатньо ресурсу, вони одразу проводять черговий штурм”, — зазначав Андрій Полухін.
98-му десантну дивізію називають однією з найпідготовленіших у складі російської армії. Водночас, за словами військових, до її складу часто долучають мобілізованих, які пройшли лише місячну підготовку — і вже потрапили на позиції в районі Часового Яру.
На Сіверському напрямку у червні 2025 року російські війська захопили близько 29 км² території. Для порівняння: у травні окупанти просунулись тут лише на 2 км², отже, темп наступу зріс у понад 14 разів.
Внаслідок цього частково в окупацію потрапило село Верхньокам’янське Донецької області та частина села Білогорівка на Луганщині.
Попри це, в ЗСУ підкреслюють, що Сіверський напрямок не є пріоритетним для наступу армії РФ.
“Був короткочасний сплеск, але буквально на кілька днів. Сіверський відтинок зазвичай спокійний: там по кілька боєзіткнень на добу — не порівняти з Покровським чи Новопавлівським. Був певний пік, коли зафіксували 20 боєзіткнень — один сплеск”, — говорив речник ОСУВ “Хортиця” Віктор Трегубов.
Водночас, за спостереженнями українських військових, російські сили почали штурмувати цей напрямок невеликими групами — по 4–15 мотоциклів.
“Якщо їде одна бронемашина, то її легше вразити артилерією, протитанковими засобами або FPV-дронами. А от мотоцикл — він швидкий, може “проскочити”. На одному мотоциклі можуть їхати двоє російських військових. Техніку часто напихають великою кількістю “м’яса”, яке при ураженні просто ефектно розлітається”, — пояснював командир екіпажу БПЛА Андрій Отченаш.
У самому місті окупанти зруйнували будівлю міськради, де був гуманітарний пункт.
Лиманський напрямок став другим (після Покровського), де російські війська у червні захопили менше території, ніж минулого місяця. Так, за червень окупанти просунулись приблизно на 15 км², тоді як у травні — на 21 км².
Більшість із цих територій розташовані на Луганщині. Зокрема, частково в окупацію потрапили село Греківка, а також село Новомихайлівка на Донеччині.
Військові казали, що російську техніку на цьому напрямку знищують упродовж 30 хвилин після появи.
“Особливості рельєфу такі, що швидко просунутися на важкій механізованій техніці майже неможливо. Плюс — робота наших пілотів ударних дронів і FPV-дронів”, — зазначав начальник відділення комунікацій 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади Максим Білоусов.
Саме тому росіяни діють малими групами піхоти, а не технікою, та намагаються відновити переправи через річки.
“Є в них спроби відновити переправи й далі везти техніку, але це їм не вдається. Тому на нашій ділянці фронту це саме піхотні штурмові дії”, — додавала пресофіцерка 66-ї ОМБр імені князя Мстислава Хороброго Анастасія Блищик.
Раніше ми розповідали, чому Костянтинівку називають “ключем” до агломерації Дружківка — Слов’янськ — Краматорськ. Російська армія оточила місто з трьох флангів і прагне захопити його до кінця літа. Ми проаналізували, що говорять росіяни, ЗСУ та західні аналітики про роль Костянтинівки у нинішній фазі війни.