Щодня українці згадують усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Михайло Юзько з Житомирської області. Чоловік загинув поблизу Рівнопілля на Донеччині, де захищав Україну від російських окупантів.
В редакцію “Вільного радіо” звертаються родичі загиблих через російсько-українську війну українців, і ми продовжуємо збирати їхні історії, аби вшанувати кожного. Якщо ви хочете поділитись історією про свою близьку людину, пишіть нам через форму зворотного зв’язку або у соцмережах: Telegram, Instagram, Facebook.
Про Михайла Юзька Вільному радіо розповіла його донька Катерина.
Михайло народився 29 травня 1974 року у селі Сергіївка Ємільчинського району на Житомирщині. Він був середнім із п’яти дітей. І сам став багатодітним батьком — разом із дружиною Михайло виховав чотирьох дітей.
“Батько був дуже доброю людиною. Він завжди йшов на допомогу. Він був дуже стриманий, любові своєї не міг проявляти до нас, дітей, на кшталт обійняти чи ще щось. Але якщо хтось, не дай Боже, образить, він завжди захищав нас. Був прям батько-батько. Я знала, що, якщо мене хтось образить в школі, то я можу сказати тату, і тато за мене заступиться завжди”, — згадує донька.
Михайло здобув освіту столяра, але працював різноробочим у лісі. Столярство ж перетворив на хобі.
“Він робив різні вироби з дерева. Стільці робив, столи, ліжка. Дещо робив і на замовлення. Ми йому допомагали, коли були малі. Робили це разом”, — згадує Катерина.
У 2015 році Михайло долучився до війська та ніс службу прикордонником. Після повернення додому працював охоронцем у школі. Та під час повномасштабного вторгнення Росії пішов на фронт вдруге — його сина, який обороняв рідну землю, поранило осколком снаряда.
“Мій молодший брат Мирослав пішов служити 25 [лютого 2022]. Мирослав вивіз мене і мою дитину з Вишгорода в село і пішов служити. Буквально через днів 10 його забрали на передову. У квітні Мирослав дістав тяжкого проникаючого поранення уламком у голову. Він був в комі 15 днів. Потім були реабілітації, кілька операцій, він повернувся на візку. Тато після цього теж пішов на фронт. Він сказав, що “я не можу спокійно дивитися на сина. Відправляв його здорового, а приїхав на візку”, — каже Катерина крізь сльози.
Михайло двічі ходив у військкомат, його документи прийняли у січні 2023 року. Згодом чоловік долучився до новоствореної 31-ї окремої механізованої бригади, був командиром відділення.
Михайло загинув на початку червня 2023 року неподалік села Рівнопіль Великоновосілківської громади на Донеччині.
“29 травня, в день його народження, ми востаннє говорили телефоном. Він завжди вмикав телефон, набирав когось з родичів сказати, що в порядку, і відключав. Він попереджав, що декілька днів не зможе виходити на зв’язок, ми чекали на його дзвінок. Але до нас прийшли з військкомату і повідомили, що тато загинув. А я набирала його побратима, він казав, що тато на завданні. Вже потім зізнався, що духу не вистачило сказати мені про загибель”, — розповідає Катерина.
Михайла Юзька поховали у селі Запруда на Житомирщині. У нього залишились мати, дружина й діти. Захисникові назавжди залишиться 49 років.
Світла пам’ять.