Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо 21-річного Юрія Добровольського з Вінниччини. Він працював у пекарні, однак після початку повномасштабної війни вирішив долучитися до війська. Захисник загинув під час контрнаступу поблизу Первомайського на Донеччині.
Про Юрія Добровольського Вільному радіо розповіла його племінниця Оксана Щенявська.
Юрій Добровольський родом із села Іванівка Вінницької області. Пізніше він переїхав до сусідніх Іллінців — коли хлопцю було 10 років, загинув його батько, а Юрія всиновила прийомна родина звідтіля.
Оксана Щенявська — племінниця Юрія Добровольського, але, уточнює жінка, завжди ставилася до Юрія як до брата.
“Ми разом, можна сказати, і родилися, і виросли. І навіть за однією партою в школі сиділи. Він і мою донечку хрестив. В нього мрія була одна: свою похресницю видати заміж і потанцювати на її весіллі”, — розповідає Оксана.
Юрій закінчив ліцей в Іллінцях, а потім опанував професію газозварювальника у Вінниці. За спеціальністю не працював — був охоронцем, а потім місив тісто у пекарні.
“У нього ще була мрія стати артистом. Він музикою захоплювався і танцював дуже добре, у нього хист до цього. Сам навчився створювати музику, типу бітбокса, це нереально круто було”, — ділиться родичка захисника.
Долучитися до війська Юрій вирішив ще у березні 2022-го. Одразу в армію чоловіка не взяли через травму. Однак вже у січні 2023-го він вирушив на навчання: спочатку проходив вишкіл в Україні, а потім в Естонії. Оксана ділиться: тяжко переживала рішення Юрія піти на війну та відмовляла від цього.
“Але він завжди був дуже впертим. Якщо сказав що зробить, значить, так і буде”, — продовжує жінка.
Юрій Добровольський служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді. Боронив декілька населених пунктів Донецької області. Оксана згадує: вони завжди були на зв’язку.
“Найрадісніше було, коли він писав: “Мала, не переживай, я живий”. А в останній раз перед тим, як виходив на позицію, він мені сказав: “Мала, якщо я не вийду на зв’язок, то поховай мене коло батька”, — згадує Оксана.
Свій останній бій Юрій прийняв на початку червня 2023-го поблизу Первомайського Донецької області. За словами Оксани, того дня військовослужбовці пішли у контрнаступ. Разом із Юрієм загинули ще кілька молодих хлопців, з якими він проходив вишкіл в Естонії.
Світла пам’ять.