Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Вшануймо Дениса Синявського з Тростянця, який добровільно став до лав ЗСУ після деокупації рідного міста. Захисник загинув на Дніпропетровщині, коли повертався з бойового завдання.
Про Дениса Синявського Вільному радіо розповів його брат Антон.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Денис Синявський народився 4 серпня 1995 року в Тростянці Сумської області. Молодший брат чоловіка Антон згадує, що в підліткові роки Денис був дуже веселим і шебутним. Любив рибалити, чому навчав брата, і переглядати з родиною спортивні матчі.
“Із захоплень в уже більш дорослому віці — він дуже полюбив полювання. Також займався машиною своєю: постійно перебирав її, щось дивився. Ще йому дуже подобався підводний світ. У нього були ласти й маска, і він кожного літа брав це знаряддя з собою і їздив на річки. У Сумській і Харківській областях він дуже багато водойм об’їздив”, — згадує Антон.
Денис закінчив дев’ять класів у тодішній Тростянецькій спеціалізованій школі №1, а потім вирішив піти по стопах батька і вступив до Харківського коледжу залізничного транспорту. Проте після завершення навчання хлопець захотів змінити спеціальність, тож подав документи до Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба.
“Він хотів якось пов’язати себе з цим, тому що був дуже зацікавлений у військовій темі. Він активно проявляв себе в усяких стрільбищах, які організовували громадські організації”, — розповідає брат чоловіка.
Після закінчення університету Денис Синявський став перед вибором: або пройти відносно безпечну строкову службу, або підписати контракт і поїхати в АТО. Новоспечений військовий обрав другий варіант.
З 2015 по 2018 роки захисник брав участь у бойових діях на Донеччині як сапер. За службу його відзначили почесним нагрудним знаком “За взірцевість у військовій службі ІІІ ступеня”, а також медалями “За оборону рідної держави” та “Учасник бойових дій”.
Після завершення контракту Денис Синявський повернувся до свого першого фаху. Чоловік працював на Південній залізниці в Сумській дистанції, допоки наново не взяв до рук зброю навесні 2022 року.
З початком повномасштабного вторгнення рідне місто Дениса опинилося в окупації. За місяць Тростянець звільнили українські війська, і тоді чоловік добровільно долучився до Охтирської частини, де проходив службу за часів АТО.
“Ми всі дуже сильно цього не хотіли, хоч і розуміли, що скоріше за все йому потрібно йти. Він учасник бойових дій, тому його все одно б мобілізували. Він це сам прекрасно розумів. Не хотів чекати цього моменту, хотів піти сам”, — розповідає Антон.
Близько трьох місяців Денис Синявський служив сапером групи інженерно-саперної роти, а потім на запрошення командира доєднався до першої в Україні групи, яка проводила мінування з дронів. До цього чоловік ніколи не керував ними, але, за словами брата, почав активно тренуватись і за короткий час став майстерним пілотом.
“Його хвалили всі. Командир бачив це і, коли набирав у групу нових людей, ставив їх до Дениса, щоб той їх навчав. Тому в нього не виходило приїжджати надовго. Але, коли з’являлася така можливість, ми були на сьомому небі від щастя. Це були найкращі моменти, коли він отак приїжджав, нікому нічого не сказавши”, — ділиться Антон.
Денис Синявський неодноразово рятував життя іншим військовим. Якось командир його підрозділу підірвався на міні. Денис і його побратими побачили це з дрону й кинулися на заміноване поле рятувати побратима. Чоловік вижив і потім знову повернувся на службу. За мужність Дениса нагородили нагрудним знаком “Почесна відзнака командира військової частини «Завжди попереду»”.
Також були ситуації, коли захисник разом з іншими членами групи чіпляв на дрони їжу й воду, а потім спускав їх військовим, які не могли вийти з окопів через постійні обстріли.
Денис Синявський воював на Донецькому й Запорізькому напрямках. За словами його брата Антона, протягом служби військовий дуже змінився: війна зміцнила його дух, проте забрала багато сил.
“Він дуже сильно заморився, тому що вони практично цілодобово працювали. Він розумів, що кожного разу ризикує своїм життям. Дуже змужнів, став сильний духом, але морально дуже втомився від цього всього”, — згадує брат чоловіка.
Після війни Денис мріяв побачити світ, особливо хотів відвідати Норвегію. Також марив родиною й не збирався відкладати це бажання на потім. У січні 2024 року військовий зробив пропозицію своїй дівчині Інні, із якою прожив разом 11 років. Пара готувалася до весілля навесні 2025-го.
Однак мріям захисника справдитися не судилося, бо 15 січня 2025 року Денис Синявський загинув через влучання російського FPV-дрона.
У той день зранку військовий повертався з бойового завдання в село Березове, яке знаходиться на стику Дніпропетровської, Донецької й Запорізької областей. Ворожий дрон вистежив захисників і вдарив по машині, де перебував Денис Синявський.
Увечері цього ж дня до родини військового приїхали представники частини, де він служив, і повідомили, щоб Денис загинув як герой. За два дні брат чоловіка зробив опізнання. На п’ятий день після цього захисника привезли на щиті в рідний Тростянець, де поховали на місцевій Алеї пам’яті разом із іншими загиблими героями.
У пам’ять про захисника сім’я Дениса Синявського просить усіх небайдужих підписати петицію про надання військовому звання Героя України посмертно. Підтримати ініціативу можна за посиланням.
Вічна і світла пам’ять захисникові!