Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, хто загинув у російсько-українській війні. 16 травня згадаймо Дмитра Краснікова з Костянтинівської громади, який загинув у боях за Бахмут. Захисникові було 19 років.
Про загибель Дмитра Краснікова Вільному радіо розповіла його шкільна вчителька Наталя Степанова.
Вона навчала Дмитра української мови та літератури у Новодмитрівському ліцеї, це за 3 км від Костянтинівки.
“Для колективу учителів та учнів стала великим потрясінням загибель Дмитра. За свій короткий життєвий шлях він зробив більше, ніж дехто з нас. Співчуваємо близьким, особливо брату Євгену, який завжди був прикладом для Дмитра”, — розповідає вчителька.
Дмитро, як і його старший брат, служив у ЗСУ.
“Дмитра у 18 років призвали у Збройні сили, а потім він підписав контракт. Тільки початок свідомого життя, і дитина обирає шлях військовослужбовця. Мабуть, служіння Батьківщині це був його свідомий вибір”, — каже жінка.
В якому саме підрозділі служив її колишній учень, вона не знає.
За даними костянтинівського видання “Знамя индустрии”, Дмитро Красніков загинув 5 квітня поблизу Хромового — це західна околиця Бахмута.
Дмитро захищав Україну на різних фронтах щонайменше рік.
“З початку повномасштабної війни Дмитро побував у найгарячіших точках. Гордо тримав оборону Київської області, брав участь у визволенні Куп’янська та інших міст Харківської області. Останні місяці свого життя героїчно захищав Донецьку область у Бахмуті”, — повідомили костянтинівські журналісти.
Вчителька захисника розповіла про його дитинство. Каже, хлопець зростав без мами, яка передчасно померла.
“Дмитро і його старший брат починали навчання в нашій школі з першого класу, потім деякий час навчалися в іншому закладі. Повернулися на малу батьківщину, у село Молочарку Костянтинівської громади, після смерті матері”, — розповідає Наталя Степанова.
Тому хлопцю разом з братом довелося раніше дорослішати.
“Дмитро одразу змужнів, навчився бути самостійним. Доля нелегка випала родині. Батько через проблеми мало опікувався синами, тому їм довелося рано працювати, заробляти на життя. Дмитро допомагав фермерам, працював на базарі, підприємцю на ставку ловив рибу”, — згадує співрозмовниця.
Можливо, через це хлопчик не мав можливості добре навчатися, каже вчителька. Але людиною він виріс доброю.
“Він гостро відчував несправедливість, таких називають шукачами правди, бо він мав почуття чесності. Ніколи не був байдужим до чужого горя. Близько сприймав образи, захищав слабших”, — каже Наталя Степанова.
А ще Дмитро захоплювався спортом.
“Надзвичайно рухливий, спортивний, фізично обдарований підліток був душею колективу, хоч до лідерства не прагнув. Без нього не проходили жодні спортивні та військово-патріотичні змагання. Завжди приносив нагороди і грамоти для школи. Любив грати в футбол, біля нього завжди збиралися ровесники”, — додає вчителька Новодмитрівського ліцею.
2019-го Дмитро закінчив ліцей у Новодмитрівці та вступив у Костянтинівське вище професійне училище. Там він учився на автослюсаря та водія категорії С.
“Але не завершив навчання, забрав документи з училища та пішов служити за контрактом, перед початком повномасштабного вторгнення росії на територію України. Тому і був відрахований за його власним бажанням”, – розповів Вільному радіо методист цього навчального закладу Олексій Тихонов.
Так хлопець опинився у війську на війні.
Дмитро Красніков хотів невдовзі одружитись.
“Перші почуття кохання у Дмитра були глибокими і спрямованими на подальше сімейне життя. Хлопець мріяв про власну родину, хоч йому було всього 19 років, хотів одружитися. Він мріяв про майбутнє”, — каже його вчителька.
Дмитра Краснікова поховали у столиці. Наталя Степанова не знає, на якому з кладовищ упокоївся її колишній учень.
Світла пам’ять захисникові.