Проблема надто дорогої “безкоштовної” загальної середньої освіти стоїть гостро майже у кожному місті України. Журналісти Вільного радіо вирішили дослідити це питання у Слов’янську. Як виявилось, за 2018 рік до спеціальних фондів загальноосвітніх навчальних закладів не надійшло жодної гривні від батьків, проте батьки заявляють – гроші здавали. Наскільки це законно — читайте далі.
З вересня 2018 року в Україні стартувала Нова українська школа (НУШ). Систему навчання почали реформувати і осучаснювати з 1-го класу: для першокласників це, перш за все, нове освітнє середовище. Вчителі пройшли підготовку, а в Міністерстві освіти склали нову навчальну програму. Оцінок і домашніх завдань у малечі немає, натомість навчатимуться вони 12 років.
На це виділили мільярд гривень з державного бюджету. Проте батьки продовжують платити у “фонд школи”.
На фонд школи, на фонд класу, на ремонт, на штори чи на охоронця — на такі потреби здають гроші батьки слов’янських школярів. Якщо підрахувати середні показники, то виходять такі цифри:
Тобто за рік батьки кожної дитини здають приблизно 550 гривень в школу на послуги, які мала б безкоштовно забезпечувати держава. І це ще без дидактичних матеріалів, якими також мали б забезпечувати також у школі.
“Прописи, так, ми на них здавали ще в минулому році в кінці травня. Це ми здавали на цей рік. Це були зошити з основ здоров’я, з природознавства, математики, по трудовому навчанню, з мови і літератури. Ще є якісь дві книги на тренування логіки, але вони в школі, вдома ми їх не бачили. На це ми здавали 135 гривень в цьому році, і 270 гривень в тому році. Але минулого року їх було більше”, — каже мама учениці 2 класу із Слов’янська.
Також батьки обурюються і через те, що доводиться витрачати гроші на ремонт класу, який мали б робити не вони.
“В перший клас ми коли йшли, це був перший український клас в цій школі, і нам дали клас повністю обшарпаний, там раніше якийсь музей історичний був. Там були стіни в потьоках, не ремонтована взагалі підлога. Тобто клас не був підготовлений до навчання взагалі”, — обурюється мама учениці 2 класу.
Тоді до вирішення питання притягнули місцеву владу, звернулися в міську раду. І гроші все ж знайшли. Ремонт зробили, але клас оснастили не повністю.
“Нам зробили стіни, зробили нову дошку, поставили двері, парти. Але лінолеум ми купували самі. Здавали по 200 грн. Крім того, купували самі і шафи для речей учнів. Це ще 200 грн”, — додає жінка.
Та якщо вже кошти на все вищезазначене батьки здають, то мали б отримати звіт. Але в міському Управлінні освіти про батьківські внески навіть не чули.
“Від яких батьків?! По школах тільки виручка буфету. А від батьків тільки батьківська плата в садочках”, — зазначили Вільному радіо у відомстві.
Та і у графі “Спеціальний фонд”, де мали б відображатися усі внески батьків, — порожньо.
Кошториси усіх шкіл Слов’янська за 2018 рік можна переглянути тут.
Міністр освіти України Лілія Гриневич неодноразово виступала із заявами, що, відповідно до закону, з власної ініціативи батьки можуть робити внески на добровільних засадах. При цьому, вимагати та просити гроші заборонено. Але усі надані школі кошти повинні надходити на окремий благодійний рахунок та фіксуватися у звіті.
По факту ж виходить що батьки здають гроші і на матеріали, і на ремонти, але офіційно це ніде не фіксується.
Згідно з положенням №637 листа НБУ від 26.07.2010 р. № 11-113/3824-12809 — Внесення батьками учнів готівкових коштів до закладів освіти без оформлення касових документів, що підтверджують їх здавання, є незаконним. Тобто адміністрація шкіл не має права брати батьківські внески особисто в руки. Усі благодійні внески повинні проходити через банківський спеціальний рахунок школи, із складанням договору з платником, після чого адміністрація школи повинна звітувати перед батьками про отриманні та витрачені кошти.
На практиці виходить так:
“Рахунку немає, раніше у нас була розмова, я казала, що на руки я не згодна давати. Якщо буде рахунок, я буду давати туди, але рахунку в школі немає. Особливих аргументів не було, казали лише, що так швидше і так зручніше”, — каже мама двох учнів ЗОШ№1 Катерина Гончар.
Крім того, усі потреби навчального закладу повинні бути зафіксовані у спеціальному документі — кошторисі закладу. Цей документ відправляється до міського департаменту освіти. Його аналізують та, у зв’язку з можливостями та потребами, виділяють кошти на потреби школи з міського бюджету. Виділені кошти адміністрація закладу починає розподіляти.
“На кожних батьківських зборах нам дають звіт про витрачені батьківські гроші. Але я кажу: “ви мені покажіть документ, що школа кожного року надсилає до відділу освіти запит на свої потреби, покажіть що ви надіслали цей запит, і що вам відповіли”. Такого документу протягом всіх років ніхто мені так і не показав”, — додає Катерина Гончар.
Якщо школа, в якій навчається ваша дитина, не отримала нових парт, підручників чи інших дидактичних матеріалів, а у вчителя молодших класів немає комп’ютера, принтера, проектора чи іншої, необхідної для якісного забезпечення навчального процесу техніки, а батьків змушують на це здавати гроші, потрібно звернутися до районного управління освіти.
Своє звернення ви можете надіслати в міську раду, або ж навіть на електронну пошту МОН mon@mon.gov.ua.
Нагадаємо, схожа ситуація із батьківськими внесками є і в школах Бахмута.
Читайте також: