Помер колишній глава УПЦ Київського патріархату Філарет: що відомо про ініціатора відновлення української автокефалії з Донеччини

20 березня 2026 року пішов із життя Почесний Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, який раніше стояв у главі Української православної церкви Київського патріархату. Священнослужитель помер від загострення наслідків хронічних хвороб. Про його життя і службу розповідаємо в матеріалі.

 

Про смерть Патріарха повідомили у представництві Православної церкви України.

Почесний Патріарх Філарет помер у 97 років. Із них релігійний діяч присвятив 76 років чернецтву й провів 64 роки в статусі архієрея.

“Ми глибоко засмучені тим, що Патріарх Філарет відійшов від життя світу цього, але віримо у Божу милість до нього та підносимо за упокоєння його душі наші молитви”, — зауважив предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній.

Народився на Донеччині й ініціював відновлення автокефалії: що відомо про Патріарха Філарета

Майбутній Почесний Патріарх, якого в миру звали Михайло Денисенко, народився 23 січня 1929 року в селі Благодатне тимчасово окупованої Амвросіївської громади. Дід хлопця помер від Голодомору, а батько загинув 1943 року під час битви за Дніпро, в бою за село Коновалова.

“Вважають, що це [воєнне дитинство і втрата батька] якраз і спричинило до того, що він став священником. Він пережив все, що так чи інакше переживала країна”, — підкреслював релігієзнавець Ігор Козловський у розмові з журналістами Вільного Радіо 2022 року.

У 1946 році Михайло Денисенко закінчив середню школу та вступив до Одеської духовної семінарії, а за два роки — Московської духовної академії. У 1950 році чоловік став ченцем і узяв імʼя Філарет, що в перекладі з грецької означає “той, хто любить доброчинство”. Після цього він почав духовну карʼєру в Троїцько-Сергіївській Лаврі в Росії. 

Завершивши навчання і змінивши кілька санів, Філарет став кандидатом богословʼя, доцентом і почав викладати Святе Письмо в Московській духовній академії. За словами Ігоря Козловського, на той момент він був чи не найбільш відомим своїми знаннями в канонах у російській церкві.

У 1958 році Філарет очолив уже Київську духовну семінарію. За два роки, під час хвилі закриття церков, він почав керувати справами Українського Екзархату, став настоятелем Володимирського кафедрального собору в Києві й фактично головною фігурою в українському православ’ї. 

“Православ’я в Україні було і є більш потужним, ніж у тій самій Росії. Якщо скласти всі православні гілки, які є в Україні, то кількість парафій у нас буде більша, ніж в Росії. Тобто вага Українського Екзархату на той час була дуже великою”, — зазначав релігієзнавець. 

Через хворобу тодішнього Патріарха Пімена саме Філарет вів підготовку й проведення святкування тисячоліття хрещення Руси-України, яке відзначили у червні 1988 року. Навесні 1990-го Патріарх помер, і Філарета обрали місцеблюстителем московського патріаршого престолу: за традицією, він — перший кандидат на цю найвищу у Російській православній церкві посаду. Та після розпаду СРСР Патріархом обрали не його.

“Треба знати особливості характеру Філарета: він надзвичайно амбітна людина. Він вважав, що саме він може очолити РПЦ Московського патріархату. Певною мірою це була образа. Він змінює свою риторику та свій курс. І на початку 1990-х ми бачимо його як лідера Української Автокефалії — починається Нова історія”, — розповідав Ігор Козловський.

x

За словами релігієзнавця, внесок Філарета в незалежність Православної церкви важко переоцінити. Спершу він ініціював перейменування Українського екзархату РПЦ на Українську православну церкву Московського патріархату й залишився її митрополитом, а тоді виборов її самостійність в управлінні.

У 1992 році архієреї УПЦ МП усунули його від предстоятельства, і Філарет узяв участь у відновленні автокефалії — Української православної церкви Київського патріархату. За це в 1997 році московські патріархи наклали на нього анафему, але через 11 років на синоді Вселенського патріархату її визнали недійсною й накладеною з політичних мотивів.

З набуттям Україною Томосу у 2018-му році Філарет сподівався, що його оберуть Патріархом новоствореної канонічної незалежної Православної церкви України. Але знову — цього не сталося. 

“Філарет не є фігурою об’єднавчою. Він є своєрідним криголамом, який пробиває, але до нього були питання з боку інших гілок церкви. Це був об’єднавчий Собор, і була домовленість, що він не буде висувати свою кандидатуру, що він буде просто Почесним Патріархом ПЦУ (хоч в історії церкви такого сану як “Почесний Патріарх” немає)”, — зазначав Ігор Козловський. 

На думку релігієзнавця, Філарет сподівався, що йому вдасться керувати новопризначеним Митрополитом ПЦУ Епіфанієм. Утім, так зробити не вийшло, тож, за словами Козловського, Філарет почав критикувати ПЦУ і навіть відроджувати УПЦ КП. Та через юридичні питання її так і не визнали.