Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадуємо старшого солдата Дмитра Бачинського. Він служив за контрактом у 2016 році й наприкінці лютого 2022 року знову став на захист України. Військовий пройшов Ізюмський напрямок, оборону Синьківки та Серебрянського лісництва, брав участь у контрнаступі на Харківщині та операції в Курській області. Дмитро загинув на Сумщині через удар російського дрона.
Спогадами про загиблого Дмитра Бачинського з журналістами Вільного Радіо поділилася його дружина Олександра.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Дмитро Бачинський народився 14 травня 1989 року в Бердичеві. Навчався у місцевій школі, згодом — у Бердичівському вищому будівельному ліцеї. Там здобув робітничу спеціальність.
У 2008-2009 роках проходив строкову службу, а у 2016 році підписав контракт зі Збройними силами України. Служив на посаді водія-механіка. Брав участь в АТО та ООС на Донеччині й Луганщині, не раз виконував бойові завдання у найскладніших умовах.
У 2019 році контракт закінчився, і Дмитро звільнився зі служби. Деякий час він жив цивільним життям, працював. Та через повномасштабне вторгнення Росії уже 25 лютого 2022 року Дмитро знову став до лав ЗСУ, цього разу — у 95 окрему десантно-штурмову Поліську бригаду.
Чоловік воював на Ізюмському напрямку, обороняв Долину та Довгеньке, брав участь у контрнаступі 2022 року на Харківщині, пройшов Куп’янський напрямок, Синьківку й Серебрянське лісництво. У 2024 році служив водієм у взводі технічного забезпечення та брав участь в операції на території Курської області РФ.
Дружина Дмитра Олександра згадує його як надзвичайно добру, світлу й позитивну людину. Веселий, життєрадісний — таким він залишився у пам’яті рідних.
За її словами, навіть у найважчі моменти він умів підтримати всіх навколо. І якщо хтось потребував допомоги, Дмитро ніколи не відмовляв, незалежно від того, друзі це були чи малознайомі люди.
“Попри всі складні обставини, він посміхався, всіх підбадьорював. Шуткував у найпохмуріші часи навіть”, — розповідає Олександра Бачинська.
Познайомилась пара в соцмережах, коли Дмитро проходив строкову службу. Перші пів року спілкувалися онлайн і не бачилися. Коли ж Дмитро повернувся, почали зустрічатися, а згодом створили сім’ю.
Побути вдома з близькими чоловікові вдавалося рідко, каже Олександра, адже більша частина його дорослого життя минула на війні. Армія, обов’язок, захист держави — усе це було для Дмитра надзвичайно важливим.
У перший рік відкритого вторгнення захисник майже не мав часу на спілкування з родиною. Лише через рік він приїхав у першу відпустку. Потім зміг побувати вдома ще кілька разів, але зустрічі були дуже нечастими.
“Донька бачила тата лише 3-4 рази на рік. Звичайно, Дмитро казав, що хоче додому, до родини. І коли приїздив, то не хотів їхати. Але так само сильно він відчував відповідальність за побратимів і за країну. Тому щоразу повертався на фронт, повторюючи свою незмінну фразу: «Хто, якщо не я»”, — згадує дружина загиблого військового.
12 травня 2025 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу села Садки Сумської області Дмитро Бачинський загинув унаслідок удару російського дрона. Йому було 35 років.
За службу боєць отримав відзнаки “Учасник АТО”, “Ветеран війни”, а також почесну відзнаку “За оборону Маріуполя”.
У Дмитра залишилися дружина Олександра, маленька донечка, батьки та інші рідні.
Вічна пам’ять захисникові.