Підтримайте Вільне Радіо
На тлі погіршення безпекової ситуації все більше людей евакуюють з прифронтових громад Донецької та Дніпропетровської областей. Наразі транзитний центр у Павлограді, куди прибувають евакуйовані, переповнений і не справляється з потоком людей. Волонтери говорять про необхідність розвантажувати шелтери, але рішення центральної влади щодо розселення людей все ще немає. Про критичну ситуацію Вільному Радіо розповів керівник гуманітарної місії “Проліска” Євген Каплін. Далі — його монолог.
Щоденно через транзитний центр протягом цього тижня (розмова записана 17 серпня 2025 року, — ред.) проходить близько 400 людей. В середу, четвер, п’ятницю в нас кожен день оновлювалися, скажімо так, антирекорди з кількості евакуйованих. Один день 399 людей, наступний — 422, наступний — 444.
У транзитному центрі в Павлограді — колапс, він перевантажений. В останній тиждень дуже збільшилися евакуаційні потоки з Донеччини та частково з громад Дніпропетровщини.
Виникла проблема накопичення людей, бо немає визначеної області, яка приймає евакуйованих з Донеччини. Тобто потрібні якісь центрально-західні регіони країни, які можуть прийняти людей в місцях тимчасового перебування. Те саме і з людьми з громад Дніпропетровщини. Всі вони збираються у транзитному центрі, кожен день близько 100-150 людей повідомляють, що їм ніде жити.
Благодійні фонди, громадський сектор, які працюють у центрі, намагаються розселяти людей. Когось відвезли в Полтавську область в МТП (місця тимчасового перебування, — ред.), для когось шукають будинки. Тому є проблема зі зворотною логістикою. Бо в нас машини щоденно о 5-й ранку виїжджають на прифронтову територію евакуювати людей — в Білозерське, Родинське, Добропілля, в Межову та Покровське (це вже Дніпропетровська область). А в другій половині дня ми ще маємо усіх логістувати по сусідніх областях, формуємо в групи по 7-10 людей та вивозимо.
Зараз критично необхідне на рівні уряду рішення щодо того, яка область приймає евакуйованих людей. Ми б знали куди везти, де є вільні місця. Це б значно допомогло розв’язати нинішню ситуацію. Тоді б не ми своїми автівками і автобусами возили невеликі групи людей. Це б можна було залізницею перевозити одразу евакуйованих і знати, що їх приймуть.
Бо в нас ситуація набирає обертів сніжного кому. Людей приїжджає все більше і більше, жити певній частині з них ніде. Цей транзитний центр у Павлограді просто як гумовий став. Спочатку було 50 ліжок, попросили в нас ще — стало 80, зараз вже 116 ліжок в тому приміщенні ДК (Дому культури, де розмістили транзитний центр, — ред.).
У четвер у нас був “квест” — посеред парковки ввечері 62 людини були. Я особисто їх логістував. Для 18 з них ми якось знайшли місця, шукали по всій Дніпропетровській області. На автобусі їх особисто повіз заступник голови Донецької ОВА Олександр Шевченко.
Дніпропетровська область справді переповнена вже, бо приймала ВПО постійно з Донецької, Луганської, Харківської області теж. І “Проліска”, і інші гуманітарні організації тут створювали багато місць для розселення. Тобто цей регіон і так завантажений, а через цю ескалацію швидко заповнювалися всі місця. Вихід, на мою думку, в тому, що Дніпропетровська область має стати тепер більш транзитною. Потоки евакуйованих мають рухатися далі.
Дякую “Карітас” (міжнародна мережа благодійних організацій, — ред.), що дали великий намет. Ми до пів на другу ночі видавали людям спальні мішки, і вони спали просто на сирій землі в наметі. Таке тимчасове рішення, щоб не на асфальті люди засинали.
Вчора я приїхав перевірити ситуацію, і тільки п’ятеро виїхали, решта залишається. А тут вже наступна черга евакуйованих, і ці 5 матраців вільних за лічені хвилини були зайняті. Ми вже в цьому наметі зробили настил на підлозі, ліжка поставили.
Але це все тимчасові рішення, і має бути зворотна логістика в тил, я наголошую. І зверху профільне міністерство має сказати: “Ось така область приймає людей, можна везти”. Війна не тільки в Донецькій області, вона в усій країні, і інші регіони мають про це пам’ятати і відчувати.
Треба спочатку визначитися з тиловим регіоном, який прийматиме людей. В певний період ця схема працювала. З 2022 року в координаційних штабах визначалась область, яка приймає евакуйованих. Зараз ця схема перестала працювати, а її терміново є сенс відновити. Бо зараз фронтові області змушені випрошувати місця в МТП в центральних і західних областях. Крім місцевої влади, є ще міжнародні організації, які вклали гроші, щоб забезпечити чи збудувати місця, і вони там є.
Тут така ситуація, що кожна область розуміє, що групи евакуйованих — це люди, яким немає, де жити. Є певна кількість людей зі складними життєвими обставинами, є маломобільні люди. Всі ці люди потребують уваги і ресурсів. Тому інші регіони часто сприймають це як додаткове навантаження, і ніхто не виступає з ініціативою “давайте, везіть до нас людей”. Тому зараз має бути вказівка і регулювання на центральному рівні.
Вже зараз у “Проліски” буде такий 5-й тиждень надважкої роботи. В Павлограді моїм рішенням у нас зараз оголошена надзвичайна гуманітарна місія. Колеги зі всієї України приїжджають на 1-2 тижні на ротацію сюди. Пройшло вже понад 100 волонтерів із Сумської, Чернігівської, Запорізької, Херсонської, Харківської областей. Вони відпрацьовують і забір людей з фронту, і розміщення, і подальшу логістику.
І найбільша наша проблема — це логістика в тил. Фронт ми вивозили і будемо вивозити, тут навантаження збільшилося в 15-20 разів, якщо порівнювати з березнем, наприклад. Тоді ми загалом за місяць десь 300 людей евакуювали на всіх ділянках. Немобільних спеціальним транспортом ми евакуювали тоді 70 людей. А наразі, за відрізок з 17 липня, коли почалась ескалація на Донеччині, і до сьогодні в нас близько 5 тисяч евакуйованих, 600 з них немобільні люди.
Люди, які приїжджають на ротації, це часто хороші спеціалісти на своїх місцях, не всі вони мають досвід роботи в таких умовах. Але, звісно, є ті, хто з ескалацією стикається не вперше. Наприклад, з Сумської, Харківської Чернігівської області в нас є волонтери, які свого часу вивозили сотнями людей. Вони все це вміють робити.
У нас тут “квести” кожного дня з евакуації з фронту. Бо є локації, в які неможливо заїхати через те, що там FPV-дрони щільно працюють. Ми об’єднуємося з підрозділами поліції, працюємо там на броньованих машинах.
Були випадки, що на автівку йшов FPV-дрон на атаку, поліція відстрілювала цей дрон прям під час евакуації. Потім росіяни пішли в наступ на Добропільському напрямку. Ми як раз були на евакуації в містечках і селищах з Добропільського плацдарму, і був випадок, що російські ДРГ підходили до нашого евакуаційного автобуса. Слава Богу, вони потім відійшли. Але в нас тут кожного дня такі історії.
І потім, після таких “квестів”, у другій половині дня ми намагаємося вирішити, а куди далі везти людей, яких ми вивезли з-під обстрілів. Ось вчора, наприклад, водій вивозив людей з переднього краю, привіз до центру. Потім він о 18-й вечора повіз родину з дітьми на поселення в Черкаську область. Там інша благодійна організація знайшла житло для великої сім’ї. Повернувся наш водій о 4-й ранку в Павлоград. Тому режим дуже важкий, на жаль. Нам би дуже допомогла держава в організації зворотної логістики на цьому етапі.
Постанова 888 (постанова Мінсоцполітики, яка дозволяє релокувати інтернатні заклади та надавати соціальну підтримку за новими стандартами, — ред.) — це окрема тема, вона має розширити рамку закладів, які можуть приймати евакуйованих.
За рік існування цієї постанови тільки 17 закладів до неї увійшли, і там перебуває 141 людина. А це менше, ніж ми за день евакуюємо, тільки силами команди гуманітарної місії “Проліска”. Тому підтвердження лише 17 закладів за рік — це просто смішно, якби не було так сумно. Не так все має відбуватися у воєнний час.
Розумію, що в інші часи ми б могли чекати побудову ідеальних місць, з усіма дозволами від пожежного нагляду, інших організацій для сертифікації. Від приміщення треба було б вимагати максимальної інклюзії, соцпрацівники складали б по кожній людини особисті справи. Потім би заклад акредитували і платили за кожну окрему людину. Але все це — не про війну. Нам зараз щоденно кудись треба направляти понад 300 людей, які часто маломобільні.
А насправді в країні є приміщення сотень, якщо не тисячі, різних релігійних організацій, благодійних фондів, громадських організацій. І там вже допомагають людям, їх годують, дають дах над головою. От і ці приміщення теж можна було б використати. І часто це великі будинки, які викуплені чи орендовані організаціями. Якщо зняти зайві обмеження, то можна розв’язати критичну потребу у місцях.
Я вчора був у Хащевому (село на Дніпропетровщині, — ред.), там є колишній санаторій, в якому тепер релігійна громада. Там живуть близько 80 людей похилого віку, за якими доглядають. Такі приклади можна знайти по всій країні та використовувати для потреб часу. А у постанові 888 прописано багато вимог, які важко зараз організувати — 1-2 людини в палаті, висновок інклюзивної комісії тощо.
Державі варто б звернути увагу на ці заклади, бо вони мають приміщення і мають досвід. Зараз вони функціонують за кошти міжнародних гуманітарних організацій, а це не завжди надійне джерело. Враховуючи, що всі геріатричні заклади по країні переповнені, треба думати про альтернативу.
А поки ми чекаємо чіткої і швидкої координації центральних органів виконавчої влади — призначення області, куди везти людей з прифронтової території. Я не буду називати конкретні області, але буквально вчора чув розмову між представниками однієї з прифронтових ОВА з представниками центрально-західних регіонів. І кажуть “ми можемо від вас на місяць прийняти 8 людей”, хоча в місцях тимчасового перебування там передбачено 1400 місць. Але просто ніхто не хоче зв’язуватися і нести відповідальність. Тому і є потреба саме в наказах, щоб було менше конфліктних ситуацій.
Раніше Вільне Радіо писало, що з Добропілля евакуювали літню жінку, яка мешкала у покинутій лікарні. Вона потрапила туди декілька місяців тому — самотню передали медикам, які з початком наступів на місто виїхали. Деякий час жінку підгодовували військові, а згодом місцева влада попросила волонтерів її вивезти.