Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо 45-річного Павла-Войтеха Домбровського зі Львова. У перший же день повномасштабної війни він покинув роботу за кордоном, аби повернутися на Батьківщину та стати військовим. Понад два роки боронив Україну на передовій, а влітку 2024-го загинув на Харківщині. Тепер родина захисника просить надати йому посмертне звання Героя України.
Про Павла-Войтеха Домбровського Вільному радіо розповіла його дружина Ольга.
Павло-Войтех Домбровський народився в Казахстані у родині поляка та українки. Згодом сім’я переїхала на Львівщину до села Чернихіва, де і виріс чоловік.
Вже дорослим Павло-Войтех переїхав до Львова. Закінчив Львівський інститут банківської справи та одружився. Разом із коханою Ольгою чоловік виховував двох доньок, яким зараз 16 і 20 років.
“Він взагалі дуже був життєрадісною людиною, мав багато друзів. Любив рибалку, полювання, просто відпочивати в лісі на природі. Дуже добрий, щирий, щедрий, відкритий. Всіх любив, ні для кого нічого не жалів. Для себе міг пожаліти, а для сім’ї ніколи”, — описує чоловіка Ольга Домбровська.
Понад 10 років Павло-Войтех працював у Львівській філії Ощадбанку. А останні кілька років напередодні повномасштабної війни працював за кордоном зварювальником, зокрема у Польші та Литві.
У перший день повномасштабної війни чоловік повернувся з-за кордону, аби стати до війська. Дружина каже: ще у молодості її чоловік хотів стати офіцером, однак не зміг потрапити до військового освітнього закладу. Вийшло так, що Павло став бойовим офіцером.
“Приїхав, щоб захищати нашу Батьківщину, хоча міг і залишитися. Він дуже відповідальний був, патріот. Не чекав, поки прийде повістка, пішов добровольцем, аби захищати свою сім’ю”, — розповідає дружина.
Павло-Войтех долучився до 125-ї окремої бригади територіальної оборони та два роки служив на передовій. Боронив Запоріжжя, Харківщину та Донеччину. Попри тяжкі поранення завжди повертався на фронт. За сумлінну службу мав відзнаку Президента “За оборону України” та медаль “За поранення”.
“Вони сиділи в окопах, як то кажуть, “лоб у лоб” із моск*лями. Пережив так дві зими. Всім хлопцям було дуже тяжко, і моєму чоловікові тяжко було, щосекунди ризикував своїм життям”, — кометує Ольга.
19 липня 2024-го лейтенант Домбровський загинув внаслідок артобстрілу на Харківщині.
“До них не могли дістатися, аби врятувати. Його побратим одразу загинув, а Павло ще був живий. Був весь посічений, йому відірвало ногу, але жив ще. Витягнути його змогли аж на третій день, коли було пізно”, — переповідає дружина загиблого.
Ольга Домбровська створила петицію, у якій просить надати чоловікові посмертне звання Героя України. Підписати її можна за посиланням.
Світла пам’ять захисникові.