Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Коаліція правозахисників закликає ветувати закон №12353, який вже очікує на підпис президента. Документ пропонує, зокрема механізм примусової евакуації дітей із зони бойових дій без згоди батьків. Однак там вбачають ризики порушення прав людини. Про що саме йдеться — пояснюємо далі.
Понад рік законопроєкт №12353, який має дозволити, зокрема евакуювати дітей із зони активних бойових дій без згоди батьків проходить узгодження у Верховній Раді. 10 лютого урядовці ухвалили документ у другому читанні — він вже очікує на підпис президента України. Однак правоозахисник закликають главу держави ветувати цей закон та повернути до парламенту для повторного розгляду із залученням гуманітарних, правозахисних і профільних організацій — йдеться у зверненні, яке Вільному Радіо надали у Центрі прав людини ZMINA.
Зі слів авторів, у теперішній редакції документ створює ризики порушення прав людини та норм міжнародного гуманітарного права. Так, одне з ключових застережень стосується можливості примусової евакуації дітей без супроводу батьків. Закон дозволяє військовим адміністраціям ухвалювати рішення про примусову евакуацію малечі за письмовою пропозицією військового командування.
Якщо батьки відмовляються супроводжувати дитину під час евакуації, а протягом шести місяців не просять повернути її назад — орган опіки мусить звернутися до суду, щоб позбавити їх батьківських прав.
“Відповідно до Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни та Додаткового протоколу І 1977 року держава зобов’язана забезпечувати збереження сімейної єдності, а переміщення цивільних допускається лише як винятковий захід безпеки та з належними гарантіями. Запропонована модель фактично пов’язує відмову від евакуації або неможливість супроводу дитини з ризиком втрати батьківських прав, що виходить за межі мети цивільного захисту та суперечить принципу пропорційності втручання у сімейне життя”, — вважають правозахисники.
Також законопроєкт розширює підстави для позбавлення батьківських прав — їх доповнили “ухиленням від забезпечення безпечних умов життя дитини”. Водночас, наголошує коаліця, норму не обмежили виключно контекстом евакуації. На думку авторів звернення, це відкриває можливість для “надмірно широкого тлумачення в умовах війни, коли ризики для безпеки часто зумовлені об’єктивними обставинами бойових дій, а не поведінкою батьків”.
Крім того, запропонований механізм примусової евакуації малечі — без достатньої кількості прийомних родин та інших сімейних форм виховання — може призвести до масового влаштування дітей в інституційні заклади. Такий підхід, на думку правозахисників, суперечить державній стратегії деінституціалізації та міжнародним зобов’язанням України за Конвенцією ООН про права дитини, а ще може зашкодити євроінтеграційному курсу держави.
Окрему критику у авторів звернення викликає норма про можливість залучення до евакуації підрозділів Військової служби правопорядку у ЗСУ поряд із Національною поліцією. Вони наголошують, що військове формуванням не має правоохоронних повноважень щодо цивільних:
“Залучення військових до евакуації могло бути виправданим на початковому етапі відкритого вторгнення, коли відбувалися раптові бойові дії, державні органи ще не функціонували стабільно, а правоохоронна система була перевантажена. Однак у 2026 році евакуація вже є системною державною політикою, що реалізується військовими адміністраціями, органами місцевого самоврядування, ДСНС, Національною поліцією та гуманітарними організаціями”, — зазначають у зверненні.
Там додають, що законопроєкт №12353 дозволяє застосовувати примус під час обов’язкової евакуації, однак не визначає його поняття, межі та процесуальні гарантії для людей. Крім того, документ може запровадити обмеження пересування на зазначених територіях. Це, вважають автори, створює режим “прихованого примусового виїзду” без чітко прописаної процедури та механізмів судового контролю.
“Закон пов’язує евакуацію з потребами ведення бойових дій та облаштуванням оборонних споруд. Це може створити передумови для використання житла й земельних ділянок цивільних осіб без визначеної процедури компенсації, що має ознаки прихованої реквізиції”, — стверджують у коаліції.
Коаліція також вказує на суперечності між змінами до статті 33 Кодексу цивільного захисту, Сімейним кодексом і Законом “Про охорону дитинства”.
Правозахисники пояснюють: порядок вилучення дитини та позбавлення батьківських прав регулює Сімейний кодекс, і змінити це через інший закон не можна. Крім того, автори не передбачили обов’язкового врахування думки дитини, некоректно прописали поняття “інших законних представників” і суперечать 170 статті зазначеного кодексу щодо судового контролю.
Окрема, на думку авторів звернення, проблема — різний підхід до територій активних і можливих бойових дій, а також розбіжності з законом “Про охорону дитинства” у питаннях згоди та правових наслідків вилучення і передання дитини. Це може вплинути на свавільне застосування таких норм.
Окрім цього, документ містить технічні помилки. Так, закон пропонує доповнити до статті 86 КЦЗ нову частину 11 — але нині там лише вісім частин. До того ж питання житла вже врегульовані іншими нормами, зауважили правозахисники. Також у тексті використовують термін “жилі приміщення” замість “житлові приміщення”, як це передбачає закон “Про основні засади житлової політики”. Через таку розбіжність права евакуйованих можуть тлумачити по-різному, вважають фахівці.
Нагадаємо, журналісти Вільного Радіо вже розповідали, що відомо про обовʼязкову евакуацію дітей без згоди батьків, поки президент не підписав закон.