Чому в Донецькій області проблеми з утворенням ОТГ? Чи покарають мера Бахмута чи когось з його колег за рекламу рейсів на Москву в містах? В який містах найбільше корупційних схем? Та чи готові в області до введення миротворчої місії на Донбасі? Про це журналістам Вільного радіо вдалось поговорити з Олександром Куцем.
Зараз часто говорять про миротворців на Донбасі, яких планують вводити на окупованих територіях. Наскільки ми готові працювати за хорватським сценарієм? Чи потрібні люди від наших якихось регіонів? Чи це на місцевому рівні взагалі не обговорюється ніяк ?
Олександр Куць: Миротворці ㅡ це гарна ідея, якщо вона працює по обидві сторони. А якщо вона працюватиме тільки на підконтрольній українській владі території, і не буде перетинати лінію розмежування з того боку, – це не миротворці, це просто банальна поліцейська місія. Відверто вам скажу, станом на зараз контингент миротворців, який формується, доволі, скажімо, проукраїнський, і поки що там ми не бачимо Білорусі, Казахстану тощо. Тобто, я не наполягаю на цьому, але про миротворців, як я розумію, говорити нам трохи зарано. Рішення фактично не прийнято, яким чином воно буде виглядати ㅡ це не мені прогнозувати. Якщо відверто, скажу: якщо вони зайдуть на дві сторони ㅡ це однозначно полегшить ситуацію на лінії розмежування, і однозначно полегшить ситуацію в районах наближених до лінії розмежування.
Анна Сердюк: На дві сторони, тобто частина нині підконтрольної Донецької області також?
Олександр Куць: І на непідконтрольні території вони також мають заходити.
Зараз розглядається з органами місцевого самоврядування “як мають взаємодіяти з миротворцями”? У нас же немає прописаного законодавчо регламенту введення миротворчої місії.
Олександр Куць: Якщо все ж таки буде прийняте рішення про введення миротворців, я думаю, не доведеться довго чекати на зміну законодавства і регулювання цих питань. Воно (законодавство щодо розміщення миротворчої місії в Україні, – ред) буде випрацьовано. Тим паче, в них (представників ООН, – ред) є певні протоколи взаємодії з місцевими органами влади. Це міжнародна практика. Я думаю, з цим проблем ніяких немає.
Анна Сердюк: Ви як силовик, все ж вивчали частково миротворчі місії, чи ні?
Олександр Куць: Чекайте. Я вже не силовик, я поки що очолюю Донецьку державну адміністрацію.
Анна Сердюк: Але ж Ви не покинули СБУ.
Олександр Куць: Не покинув, я являюсь чинним співробітником Служби безпеки України, так.
Анна Сердюк: Отже, все ж силовик.
Олександр Куць: Ну, це не мені коментувати. Хай це роблять фахівці військові.
Анна Сердюк: Якщо говорити про Бахмут. У нас було три доволі гучних затримання, про які Ви повідомили першими. Це багато ㅡ три одразу. Чи є зараз якісь розробки? Чи пропрацьовувалися ще якісь схеми?
Олександр Куць: Насправді мені легко коментувати, тому що сам довгий період віддав боротьбі з організованою корупцією. Корупція ㅡ це таке явище, яке, на жаль, присутнє майже у кожній сфері в Донецькій області. На жаль, така ситуація. Десь вона кричуща, десь ㅡ ні.
Найбільше занепокоєння зараз все-таки викликає соціальна сфера: переоформлення пенсій, соціальних виплат. Це те, що відбулося в Бахмуті. Хоча, відверто кажучи, є багато питань до Маріуполя, багато питань до Дружківки, багато питань до Волновахи ㅡ з цього ж приводу.
Чи є розробки? Я не можу коментувати роботу правоохоронних органів і втручатись в їх діяльність. Хоча вони тримають мене в курсі справ після реалізації. Ви бачите, вони просто ставлять мене до відома одним із перших. Я це вітаю, і нікого не прошу звітувати та повідомляти завчасно про те, що буде відбуватись. Боротьба з корупцією ㅡ це один з основних напрямків, які ми з вами маємо пройти. Це явище мусимо подолати. Якщо ми це зробимо, ㅡ у нас все вийде, все буде добре.
Анна Сердюк: Як у Вас взаємодія з місцевою владою Бахмута?
Олександр Куць: Налагоджено.
Анна Сердюк: Повністю?
Олександр Куць: Десь не повністю, десь є певні конфлікти інтересів, все це вирішується шляхом певного діалогу. Просто потрібно з людьми спілкуватись, розуміти, що вони хочуть. Ми бачимо, сідаємо до діалогу, визначаємо, як ми рухаємося, знаходимо компроміс і йдемо далі.
Анна Сердюк: Були зауваження до нашого мера з приводу реклами рейсів до Москви.
Олександр Куць: Були зауваження, але ці зауваження усунуті. На жаль, рейси до Москви ㅡ це проблема не тільки Бахмута. Така реклама висить і в Краматорську, і у Слов’янську, в Маріуполі, у Волновасі. Вона висить скрізь, але так традиційно сталося, що дуже багатьом мешканцям Донецької області ще доводиться працювали в Російській Федерації. Мають там сталі робочі місця, отримують там заробітну плату і періодично вахтовим методом виїжджають туди. Тому тут якраз нічого дивного немає. Потрібно з цим боротись, так, але потрібно для цього створювати робочі місця для таких людей тут, в Україні.
Анна Сердюк: Ви цікавитеся питанням створення ОТГ в області? Наскільки для Вас пріоритетне їх створення?
Олександр Куць: Це питання не може бути не пріоритетне. Але ж виконувати реформу швидко і неякісно ㅡ не зовсім правильно. Особливо в Донецькій області. Якщо ми говоримо про об’єднання ОТГ, то ми говоримо перш за все: ОТГ, які мають економічну спроможність. А більше того, ㅡ ОТГ, які мають певні перспективи в планах розвитку. Що з ними буде надалі? Наприклад, шахти (одна чи дві). Якщо вони об’єднуються в ОТГ навколо однієї шахти та розраховують на те, що вони з неї будуть жити, а шахта закривається? Тобто, вона буде постійно дотаційна. Ось тут і виникає питання економічної доцільності створення тієї чи іншої ОТГ. Тепер вони намагаються об’єднатись якимись там “хотілками”, особистими стосунками: “У мене там кум живе, а там сім’я, оці три села об’єднаємо, і будемо жити”. Коли їх питаєш: “Хлопці, за що ви будете жити, вивозити сміття, забезпечувати дрібний ремонт доріг, забезпечувати теплопостачання і все інше?”. Відповідають: “А Ви нам гроші будете давати!”
Це тому, що вони не розуміють, що таке децентралізація, і до чого вона може привести. Тому той перспективний план, який був напрацьований, зараз доопрацьовується. Ми вже поставили терміни, що до нового року вже випустимо новий перспективний план територіальної громади. Погодимо його з усіма громадами та, якщо вони будуть рухатися у цьому напрямку ㅡ підемо на добровільне об’єднання, без проведення виборів. І почнемо вже з 2019 року.
Анна Сердюк: Бахмут також це зачіпає. Ми не можемо створити ОТГ уже певний час.
Олександр Куць: Саме тому й не можете створити. Тому що мер міста приходить і каже: “Я готовий забрати три населені пункти, які знаходяться поруч”. Питаєш: “Що ти будеш робити з четвертим?”. А у відповідь: “Він мені не потрібен”. А куди я його діну, четвертий? Він там один, і він не спроможний самостійно вижити. Він мені не потрібен ㅡ не зовсім правильна політика. Потрібно всім роз’яснювати, що навіть якщо є такі населені пункти, які взагалі самостійно неспроможні, ㅡ їх все одно потрібно до чогось приєднувати. Щоб там їм допомагали створювати додаткові умов, давали роботу людям. Не має бути таких “апендиксів”, які самостійно неспроможні виживати, які знову ляжуть на баланс адміністрації або державного бюджету.
Анна Сердюк: Чому без виборів?
Олександр Куць: 2019 рік ще, згідно із законодавством, дозволяє добровільне об’єднання. Тобто: якщо ми зараз досягнемо домовленості, якщо селищні ради це все приймають, або міські ради проголосують за це, ㅡ вони можуть добровільно об’єднатись. Навіть без проведення виборів.
Анна Сердюк: Але депутатський склад давно не оновлювався.
Олександр Куць: А вже потім по всіх ОТГ проводити вибори, після об’єднання. Це би було правильніше.
Анна Сердюк: Тобто, зараз Ви не наполягаєте на виборах саме через це?
Олександр Куць: Так
Анна Сердюк: Наскільки потрібно контролювати ОТГ?
Олександр Куць: Потрібно. За європейською моделлю існування таких самих ОТГ. По-перше, не потрібно чекати швидких результатів. Нормальний процес децентралізації триває до 20 років. Щоб ви розуміли, коли можна побачити нормальний результат. Якщо ми вже говоримо про контроль, то державний контроль має бути. Якщо дивитись європейський приклад: десь є комісари, десь є префекти, десь є інші посадові особи, які по-іншому називаються.
Їх призначають в ОТГ, і вони спостерігають за місцевою владою. Ці посадові особи мають право скасовувати рішення місцевої влади, якщо такі рішення не є законними чи не відповідають інтересам громади. От і все. Вони не втручаються безпосередньо в діяльність, але якщо бачать якусь невідповідність, то можуть своїм рішенням зупинити її, скасувати або ініціювати переглянути. Вони бачать нераціональне використання коштів, наприклад, і певним чином на це реагують. Лишити зараз наше ОТГ безконтрольним, розумієте, буде неправильно.
Анна Сердюк: З приводу виборів виникає багато питань через те, що дуже багато посадовців були обрані дуже давно. По-перше, це партійці, що засиділись у своїх кріслах, хтось виїхав взагалі, але вони значаться депутатами.
Олександр Куць: Чому в принципі не працює обласна рада? Тому, що відразу кворум не змогли зібрати. Вибори не провели, створили військову цивільну адміністрацію. Я взагалі, якщо чесно, прихильник створення військово-цивільних адміністрацій майже вздовж всієї лінії розмежування.
Поясню чому: багато, скажімо так, різношерстої публіки знаходиться в місцевих радах. У нас є ради, які дотепер не можуть прийняти бюджет у своїх містах, селищах. Від цього страждає цивільне населення. Місцеві неодноразово вже звертались до нас із проханням створити вже в 5 чи 6 населених пунктах військово-цивільні адміністрації з урахуванням того, що влада не може впоратися зі своїми обов’язками. От і все.
Анна Сердюк: Тобто, таки можливо, що вони будуть створені, чи ні?
Олександр Куць: Знову-таки, потрібна умова для цього: щоб більше 2 місяців місцева рада просто не збиралася, не приймала якихось важливих рішень. Формально вони збираються і рішення приймають. Це теж одна з умов: якщо рада збирається і не приймає важливих рішень, наприклад, бюджету, ㅡ це підстава для створення військових адміністрацій. Ми над цим працюємо в окремих містах.
Анна Сердюк: Ви говорили про соціальні об’єкти. Зараз в Луганській області багато проблем із шахтарями, але в Донецькій області вони також є. До вас звертались шахтарі? У нас які борги взагалі перед ними?
Олександр Куць: станом на зараз ㅡ близько півмільярда гривень заборгованості по заробітній платі.
Анна Сердюк: Це конкретні шахти не можуть впоратись чи всі?
Олександр Куць: Зараз на території Донецької області близько 30 шахт. 15 з них ㅡ це шахти державного сектору. В цих 15 шахтах є певні проблеми. Там, де є державний сектор, на жаль, існують певні проблеми. Чому? Тому що не виділяється достатньо коштів на проведення рестабілізації, обладнання шахт, на відкриття нових лав і т.д. Тобто, виділяються певні кошти на погашення заробітних плат, був підписаний закон на погашення боргів по заробітній платі, але, на жаль, цей фонд пустий. Тобто його підписували, приймали цей закон, і гарант (Петро Порошенко, – ред.) його підписував на власний ризик. Він прийняв таке от чоловіче рішення, закон підписав, хоча, розуміючи, що фактично цей фонд без заробітної плати, тобто він поки що нічим не наповнений.
Хоча до нового року прем’єр-міністр обіцяв, що вони його наповнять, і вся заборгованість перед шахтарями буде виплачена. І тому виникає питання: чи капіталізація шахт (реалізація приватним інвесторам, які вкладуть в них гроші), або робити все державі? Тільки в Донецькій області потрібно близько 5 мільярдів гривень на реструктуризацію шахтного обладнання і шахт, лав, для того, щоб до кінця 2019 року вийти хоча б в нуль. А в бюджеті закладено 2,3 млрд грн на всю гірничу галузь взагалі. Знову ж таки, ми їх “проїмо”: шахтарі отримають зарплати, та шахти не отримають модернізації.
Анна Сердюк: Є така ж проблема з виплатами в “Донецькоблгазу”?
Олександр Куць: Ніяких конфліктів зараз у нас з облгазом немає. У нас опалювальний сезон почався скрізь, в тому числі і в Бахмуті. Так, з зусиллями певними.
Анна Сердюк: Тобто справу з боргами вирішили? Чи вони не зникли?
Олександр Куць: Борги залишаються. Просто підписується чіткий, гнучкий графік погашений цієї заборгованості. Він називається “договір по реструктуризації”.
Анна Сердюк: Вони ж судились за те, що це не їх борг.
(Тут йдеться не лише про Бахмут, а й про міста області, у яких виникли конфлікти щодо боргів перед “Донецькоблгазом”. Частина міських рад спробували оскаржити в суді необхідність сплачувати їх)
Олександр Куць: Хай собі судяться. Ну, я так розумію, що вони прийняли правильне рішення, звернулись до Нафтогазу. Я так скажу: це вже хай місцева мерія розбирається. Єдине, за що відповідаю я ㅡ це за “Бахмут-Енергію”. Відповідно КП “Донецьктеплокомуненерго” ㅡ це ті підприємства, за які зараз відповідає обласна державна адміністрація. Там дійсно є проблеми, і з реструктуризацією боргів в том числі. Тому що я як голова міської цивільної адміністрації, не можу бути гарантом підписання цього договору ㅡ військово-цивільна адміністрація не наділена правами відчуження або придбання майна на рахунок адміністрації. Тобто, ми керуємо тим, що нам досталось від обласної ради. Не можемо ні додати, ні відняти. Навіть закрити комунальне підприємство просто фізично не можемо. Тому що закон нам це забороняє. Це перша перепона.
І друга перепона, чому ми не дуже хочемо зараз підписувати реструктуризацію боргу, бо на “Донецьктеплокомуненерго” зараз висить заборгованість по територіях, які ми тимчасово не контролюємо ㅡ близько півмільярда гривень фактоборгу, ще близько 200 мільйонів ㅡ це вже пеня. Тобто, якщо ми зараз це підпишемо, то ми на себе візьмемо борги, які фізично не можемо покрити. Тому ми просимо Кабмін звертатися до Нафтогазу, в тому числі, і до Ради національної безпеки та оборони, щоб нам заморозили якимось чином, зупинили виплати боргів до завершення Операції об’єднаних сил. Вже якщо буде мир, якщо ми повернемося в Донецьк ㅡ все буде добре, ми повернемося до цього питання.
Анна Сердюк: З боргів також залишається питання подачі електроенергії на КПВВ?
Олександр Куць: Зараз ці питання теж вирішуються. Проблема лише в тому, що КПВВ дотепер не має певного правового статусу. Пункти не належать нікому. Те, що ми взяли на себе зобов’язання і передали на обслуговування КП “АТП” ㅡ це, скажімо так, наша самодіяльність. По-іншому просто не змогли б реструктуризувати, не змогли б виділити на них кошти.
Анна Сердюк: Зміни будуть в цьому напрямку?
Олександр Куць: Поки що за КПВВ відповідає КП “АТП”. Зараз всі дозволи на відводи, технічні умови ㅡ є. Питання заборгованості і всі інші ㅡ вирішимо пізніше. Поки що до цього ми ще не повертались, але проблема існує. Тільки на КПВВ “Мар’їнка” боргу ㅡ близько мільйона гривень.
Анна Сердюк: Бачила нещодавно, що під Краматорськом планують створювати селище з вітряками. Наскільки перспективним вважаєте проект? Чому зараз до цього повернулись?
Олександр Куць: В Донецькій області такі проекти вже були реалізовані раніше, але залишились вітряні селища на території, яка нами тимчасово не контролюється: це в районі Саханки, вони досить ефективні. Якщо не помиляюся, до 25% електроенергії Маріуполь отримав від вітряних селищ. Планується зараз, наскільки я знаю, три: в районі гори Карачун, там трошки вище, але це вже приватний бізнес-план.
Анна Сердюк: Ви затверджували, що поступово проект буде розвиватись.
Олександр Куць: Вони до мене звернулись із проханням і я це прохання підтримав. Де і як вони розробляють ㅡ я знаю, але поки що про це говорити не буду. Сподіваємось, що все у нас вийде.