Влітку 2014-го тодішній Стаханов захопили т.з «казакі» Павла Дрьомова. Бойовики обіцяли великі перспективи. Але нині там немає працюючих шахт і заводів, і є комунальні проблеми, безробіття та безгрошів’я.
Як живуть люди в цьому населеному пункті під контролем так званої “ЛНР” показали Донбас. Реалії.
Станом на 2019 рік із 19 шахт об’єднання “Стахановвугілля” жодна не працює. Так само і з заводами.
“Дуже вигідно було грабувати шахти через закриття. Українська влада виділяла величезні кошти на нібито реструктуризацію чи на закриття шахт. Технологія порушувалася, засипали шахтний стовбур. Більшість шахт просто затопили, не дивлячись навіть на екологічні проблеми”, — говорить голова незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець в коментарі Донбас.Реаліям.
Крім цього, в місті високий рівень безробіття і злочинності, та проблеми з комунальними послугами.
“Повний безлад, у дворах не пройти. Діти гуляють, сміття розкидане. Всюди це сміття. Ми ходимо там де чистіше. Але не знаю де чистіше, у нас тут таке всюди”, — обурюється місцева мешканка.
Більшість людей поїхали, залишивши свої квартири. Але важче за все тим, хто не тільки не може поїхати, а й ледь добирається в магазин за хлібом.
“Тут люди не живуть, і там не живуть. Тепла немає, а ми своїм теплом навіть собі не натопимо”, — розповідає Донбас. Реаліям місцева пенсіонерка.
Тепло — не остання проблема. Така собі пенсійна допомога від бойовиків, в перерахунку на українські гривні складає трохи більше тисячі. Цього не вистачає навіть на мінімальні проблеми кадіївців.
“Зуби золоті були, а зараз навіть не можу і звичайних поставити. Повиривала, аби прогодувати. Сиділи без копійки. А я в Чорнобилі була двічі. Хоч би хто і згадав”, — крізь сльози говорить місцева мешканка.
Однак все одно сподівається — Путін допоможе.
“Ми йому довіряємо, Володимиру Володимировичу. Він дуже хороший”, — додає пенсіонерка.
Вона — одна з небагатьох. Порожні вікна, зруйновані заводи і адмінбудівлі доводять — тих, хто сподівається на краще, тут майже не залишилось.
Читайте також: