Місце, де можна отримати продуктові набори, одяг, допомогу психолога чи юриста та багато інших послуг і речей — саме так описують бахмутяни гуманітарний центр, який відкрили для них у Харкові. Ми побували там і дізналися, як і чим тут можуть допомогти. А також вислухали історії людей, які втратили рідні домівки, а дехто — і близьких.
“Вийшов менше ніж на годину, повернувся, а дому немає”, — каже літній бахмутянин Віктор, який евакуювався у Харків і прийшов у гуманітарний хаб по допомогу.
Чоловік кладе на підлогу сумку з речами — все, що залишилось від його хати у Бахмуті — та приміряє чорне пальто, яке сюди приніс хтось небайдужий. “Замале”, — оглядає Віктор себе, а працівниці хабу жартівливо радять втягнути живіт.
Відео: Вільне радіо
65 років зі своїх 75 Віктор прожив у мікрорайоні Бахмута Опитному. Чоловік працював на заводі “Артвайнері”, а його невістка — у дитсадку. Коли ситуація в місті суттєво погіршилась, садочок закрили, а працівникам роздали по тварині з “живого куточка”.
“Кому папугу, кому морську свинку, а невістці дістались рибки. Я купував їм корм, а сусідка каже:
— Ви вилийте рибок.
— Куди я їх?
— В унітаз.
Вони там розплодилися, плавають маленькі, ну як так? Шкода ж, як з Муму тим у Тургенєва, але все ж наважився і 21 вересня [2022 року] об 11:00 вилив їх та вийшов за гуманітарними продуктами… Об 11:50 мого будинку вже не було, під фундамент все зруйнувало”, — ділиться Віктор Грахно.
Вдома у чоловіка залишилась “тривожна валіза” з документами — усі вони перетворилися на попіл.
Тим, хто, як і Віктор, залишився без нічого, допомагають у хабі юристи Норвезької ради у справах біженців, а щоп’ятниці з консультаціями сюди приходять представники благодійного фонду “Право на захист”.
“Люди приходять до них з різними питаннями. Ось на минулій зустрічі навіть позови у суд писали щодо втраченого житла або документів”, — розповідає керівниця осередку підтримки бахмутян у Харкові Світлана Калініченко.
Втративши дім, Віктор Грахно відправився у підвал іншого будинку, де ховалися від обстрілів ще 16 людей. Там він пожив лише тиждень.
“Думав, що тут вже й атомна бомба не дістане. А воно авіаударом як жахнуло! Там же позалишались люди у цих будинках, їх завалило, дістати було нікому, ДСНС вже не було. Їх всіх за місяць з’їли пацюки”, — каже бахмутянин.
Після цього удару чоловік все ж вирішив виїжджати. Зараз він живе у сина в Харкові та час від часу приходить у хаб, щоб отримати гуманітарну допомогу. Одну з таких роздач організували харківські волонтери.
“Благодійники з “Мирного неба Харкова” одні з перших відгукнулись на прохання про допомогу. Створили нам гугл-форму, яку заповнювали бахмутяни, і потім роздавали продуктові та гігієнічні набори”, — каже Світлана Калініченко.
Станом на кінець квітня в цьому хабі зареєструвалися вже близько 900 бахмутян. І досі щодня сюди приходять від 20 до 50 людей — як з самого Харкова, так і з області.
“Майже кожна історія — про те, як люди роздягнуті та роззуті бігли з Бахмута, як не брали все необхідне, бо не вірили до кінця, що таке буде. Таким був наш Михайло, який як викладач історії відмовлявся вірити, що будуть такі бої, бо записи Другої світової війни казали про те, що битися в Бахмуті не було сенсу”, — каже керівниця хабу.
У мирному Бахмуті історик Михайло Топило працював у краєзнавчому музеї. Тепер чоловік волонтерить у харківському хабі.
“У листопаді 2022 року я виїхав з Бахмута. Будинку нашого в центрі вже немає, там прям у мій під’їзд влучила ракета, обвалилися всі перекриття. Обрали Харків, бо приїхали пожити до родичів. Коли відкрився хаб, то прийшов сюди працювати. Роблю все: розвантажую, роздаю, сортую, все, що скажуть. Завдяки роботі тут зберігається моя зарплата як працівника музею та пару разів я отримував гуманітарну допомогу”, — розповідає науковий співробітник Бахмутського краєзнавчого музею Михайло Топило.
Першу роздачу гумдопомоги тут провели 29 березня — за пару тижнів після відкриття хабу.
“Зробили разом із благодійним фондом “Проліска” видачу матраців, подушок, посуду, взуття. Ми підготували списки бахмутян, і керівниця Харківської “Проліски” видавала всім допомогу. Це була така зустріч! Вони ж і не знали, що вони тут, бахмутяни впізнавали один одного — плакали та обіймалися”, — ділиться очільниця Харківського осередку підтримки бахмутян Світлана Калініченко.
На стінах хабу — світлини з ошатного й затишного Бахмута, яким він був до приходу росіян. Очільниця каже: компліменти про рідне місто вона чула вже не раз.
“Волонтери, коли привозять допомогу, кажуть: “Нічого собі, яке у вас було гарне місто!” Ми зараз дивимось та розуміємо: а дійсно, яке красиве місто було”, — зі смутком каже Світлана Калініченко.
Знайти приміщення для хабу виявилось нелегко — на це пішов не один місяць. З пошуком допомогли бахмутяни та харківські волонтери. Серед небайдужих — Діана Мірошниченко, яка до відкритої війни була у Бахмуті підприємицею та керівницею громадської організації.
“З села Покровське Бахмутської громади я переїхала до сестри у Харків та одразу звернулась до представників міськради, чим я тут можу допомогти. Я раніше була у хабі бахмутян у Дніпрі й сама запропонувала зробити такий у Харкові. Довго шукала та зверталась до різних організацій, поки не знайшла це безоплатне приміщення. Ніякої зарплати тут не отримую”, — розповідає волонтерка Діана Мірошниченко.
Керівниця осередку зізнається: від Бахмутської міської ради за понад місяць роботи допомоги вони ще не встигли отримати — навіть меблі у хаб шукали самі переселенці. Головними спонсорами центру зараз є благодійники.
Та дехто з гостей хабу потребує не матеріальної, а душевної допомоги. Хтось приходить просто поговорити та бути почутим. Для цього сюди запрошують психологів-благодійників з “Карітас Харків” та сестер з греко-католицької церкви.
“Запрошуємо психологів, щоб вони допомогли людям пережити втрату та відпустити все втрачене. Всі розгублені, ми ось самі разом з відвідувачами малювали, ким почуваємо себе. Тепер плануємо окремо дитячих психологів залучити, бо і серед працівниць є мама з 9-річною дитиною, яка пережила все це. Діти ж як, хтось замкнувся, хтось наляканий, а хтось плаче”, — ділиться Світлана Калініченко.
Один із тих, хто приходить сюди не лише за гуманітарною, а й за емоційною підтримкою — Артур Махмутов, який тільки у лютому 2023 року виїхав з Бахмута.
“У Бахмуті залишався через маму, яка ніяк не хотіла виїжджати. Але після одного нічного обстрілу в неї стався серцевий напад і вона померла. Тому, маючи сестру у Харкові, приїхав сюди, щоб зберегти хоч якусь частину родини. В хабі я отримав продукти та засоби гігієни, а зараз прийшов, бо мені приємно бачити обличчя земляків та поспілкуватися з ними”, — каже Артур Махмутов.
Серед зареєстрованих у хабі бахмутян — 119 дітей, які потребують найнеобхіднішого.
“Матусі з дітками приходять, питають канцелярію і беруть одяг, який нам привозять волонтери та їхні друзі. Зараз ми зробили замовлення дитячого одягу та харчування від міжнародних організацій”, — каже очільниця хабу.
Бахмутянка Людмила, яку зустрічаємо у хабі, обирає речі не лише для себе, а й для близьких, які теж евакуювались, але не можуть приїхати у Харків.
“Близька людина залишилась без нічого, їхній будинок згорів, і їх пустили безкоштовно пожити в селі у будинку. Хоч пару речей їй поштою відправлю, бо грошей немає навіть на одяг. Всі залишились без роботи і намагаються вижити на соціальні виплати”, — каже переселенка Людмила.
Бахмутянам, які вимушено переїхали до Харкова і області, пропонують стежити за групою хабу у телеграмі. Там заздалегідь викладають інформацію про допомогу, яку можна отримати, та корисні заходи з фахівцями.
Усіх, хто потребує допомоги або сам хоче допомогти бахмутянам у Харкові, просять приходити за адресою: вул. Лермонтовська 9
Зазначимо, з пошуком входу в хаб можуть виникнути проблеми — він розташований з боку двору житлового будинку. Нижче на відео показуємо, як знайти потрібні двері.
Відео: Вільне радіо
Нагадаємо, з лютого 2023 року у Дарницькому районі Києва запрацював хаб для людей, які вимушено евакуювалися з Бахмутського району. В ньому переселенців консультують з різних соціальних питань, надають психологічну та юридичну допомогу.
З квітня того ж року у Києві запрацювала амбулаторія для бахмутян. Там можна потрапити на прийом до бахмутських сімейних лікарів наживо, а переселенці, які живуть в інших регіонах, можуть звернутись онлайн до свого сімейного лікаря.