Просидівши у Попасній на Луганщині 3 тижні під російськими бомбами, Ірина великою родиною з дітьми та старенькими виїхала до безпечнішого Бахмута. Де з неї взяли 7,5 тисяч гривень та стільки ж — за місяць наперед. Розбираємось, що робити у таких ситуаціях та яка загалом ситуація з прихистком для евакуйованих.
18 березня Ірина (ім’я на її прохання ми змінили) з рідними виїхала з Попасної Луганської області, де точаться потужні бої.
“Ми виїхали з пекла, після 3 тижнів життя у підвалах, без їжі, води, змучені. Нас було 7 людей, в тому числі троє 90-річних, які практично не ходять. Один з них — мій батько без ноги, на візку. Нам треба було десь влаштуватися”, — розповідає Ірина.
У Бахмуті їм запропонували розселитися по гуртожитках, але по одному, бо місць бракувало. Цей варіант не підходив, оскільки немічні родичі потребували уходу. Тому родина мусила винайняти житло.
“Ми подзвонили за оголошенням, і нам запропонували за 7,5 тис. грн 3-кімнатну квартиру по Ювілейній у Бахмуті. Нас це влаштовувало, бо пенсії ще були неотримані, і у нас були якісь кошти. Тому ми погодились, і коли вже підняли старих у квартиру, власник сказав, що він бере ще й за місяць наперед. Тобто загалом 15 тис. грн”, — розповідає жінка.
При цьому Костя — так звуть орендодавця — відмовився почекати до наступного дня, поки Ірина зніме з карток готівку. Довелося віддати все, що було в гаманці.
“Я його одразу спитала, що буде, якщо ми проживемо тут 5-7 днів та поїдемо далі до родичів. Він відповів, що подобово не здає квартиру, а з 7,5 тисяч за другий місяць “візьме по повній”: вирахує комунальні платежі, інтернет, за ОСББ тощо. Ми були настільки втомлені, голодні, що на той час здорового глузду не було, і виходу в нас теж не було. Нам хотілось десь в тиші поїсти, помитися, попрати”, — продовжує жінка.
Коли вони трохи відпочили, виявилось, що банківська картка однієї з бабусь залишилась у підвалі у Попасній. І відновити цю картку у банку на ранок не вдалося. Тобто грошей у родини виявилося менше, ніж розраховували. Тож родина після 5 днів у бахмутській квартирі вирішила якнайшвидше їхати до родичів у сусідній регіон. З перевізником домовились на ранок наступного дня.
“Стала дзвонити хазяїну, щоб він прийшов розрахуватися. Він став мені казати, що він не в Бахмуті, що він не може. Він сказав, що це не дуже його хвилює, і він не знає, коли буде. Я зрозуміла, що він не хоче віддавати ті 7,5 тисяч за другий місяць. Йому дешевше було зробити новий ключ за 100 грн (якщо ми поїдемо)”, — каже Ірина.
Жінка стала настирливіше вимагати він Костянтина повернути половину суми.
“Він прибіг через 20 хвилин, (ніде він не виїжджав), нервував дуже. Попросив мою доньку записати на відео, як він мені віддає 7,5 тисяч. При цьому сказав, що забере з них 300 грн за комунальні. Я кажу йому: “Майте совість! Виходить, я вам заплатила 7,5 тисяч за 5 днів, і ви ще вирахуєте 300 грн з решти 7,5 грн?” І він віддав мені 7,5 тисяч”, — розповідає жінка.
Чоловік просив Ірину написати про нього схвальний допис у місцевому пабліку, але вона відмовилась. Виявилось, що в соцмережах про нього вже почали залишати негативні відгуки. Ймовірно, тому він і нервував.
“Про нього писали дуже багато у місцевих пабліках, потім поширили навіть попасняни у своїх групах, бо багато хто виїжджає до Бахмута. Хтось навіть виклав його паспорт. Якби ми то читали раніше… Але ви зрозумійте, ми виїжджали без інтернету та без зв’язку. Все це прочитали, коли в це “вляпались”, — каже співрозмовниця.
Наступного ранку вони поїхали, а чоловік за ключем так і не прийшов.
Останніми днями оголошень цього чоловіка не видно, зазначає Ірина.
“Але у бахмутських та попаснянських групах проскакує таке точно оголошення, слово в слово, підписане іншим іменем: “Здам 3-кімнатну квартиру в Новому мікрорайоні”, — завершує жінка.
Цей досвід вона називає “вкрай неприємним”, а цю людину непорядною. У квартирі, за яку Костянтин попросив 7,5 тисяч, не було навіть найнеобхіднішого.
“До нас жили якісь будівельники, навіть крихти на столі і все брудне — ми вимивали квартиру. В кухні був кухонний гарнітур, але там не було нічого. Ввечері я звернулась до волонтерів “Бахмута Українського”, на ранок вони привезли посуд — каструлю, пательню, тарілки, сервіз. В залі — куток на 2 людини, у другій спальні диван розкладний (спальних місць було на 4 людини), у третій спальних місць не було”, — розповідає жінка.
З подібною ситуацію стикаються вимушені переселенці по всій країні. За словами редакторки Вільного радіо Анни Сердюк, яка виїхала до більш безпечної Закарпатської області, в Мукачевому на таких недобросовісних орендарів радять скаржитися в мерію.
“Обіцяли публікувати імена тих, хто наживається на переселенцях, і називають їх мародерами. Але це не розв’язує питання, коли вибір між бути на вулиці чи платити 1700 грн за ніч в паршивому придорожному готелі”, — зазначає журналістка.
Керівник Бахмутської районної військово-цивільної адміністрації Олексій Рослов радить переселенцям, які стикнулися зі здирництвом, звертатися до поліції та викладати інформацію про таких орендарів у соцмережах.
“Якщо людина займається підприємницькою діяльністю, здає квартиру в оренду, то вона має сплачувати податки. Якщо ця особа не зареєстрована як підприємець, є відповідальність за ст. 164 Кодексу про адміністративні правопорушення “Порушення порядку провадження господарської діяльності”. Тобто поліція має право застосувати засоби адмінвпливу. Але механізму повернення коштів цим людям точно немає”,— каже Олексій Рослов.
Пресофіцер Бахмутського районного відділу поліції Павло Дяченко радить одразу ж іти до правоохоронців, причому неважливо, де зараз перебуває потерпіла людина.
“Варто звернутися з заявою до будь-якого відділу поліції будь-якого міста України, у будь-який час доби, навіть, якщо не було офіційного договору про оренду. За будь-яких обставин, коли порушуються права людини, — треба звертатися. Поліція працює в посиленому режимі”, — підкреслює речник бахмутських поліцейських.
Про те, наскільки важко найняти квартиру в Бахмуті та скільки це коштує, розмовляємо з директоркою одного з місцевих агентств нерухомості Мариною Огнєвою.
У її практиці за місяць відкритої війни РФ проти України зі спекулятивно високими цінами на житло вона не стикалася.
“У мене немає занадто високих цін, в середньому 2-3 тисячі (й те, 3 тисячі — це квартира з ремонтом, меблями, технікою). У мене таких випадків, щоб по 5-7 тисяч за квартиру, не було, люди з розумінням ставляться, деякі навіть трохи дешевше здавали, ніж до цього. Хоча я про таке чула”, — розповідає жінка.
За її словами, попит зріс на короткострокову оренду житла.
“Довготермінової оренди практично немає: люди знімають на місяць з можливістю продовжити оренду. Нещодавно були люди — зняли на місяць, але за 10 днів, вчора (27 березня, — ред.), вирішили їхати далі. Люди їм, звісно, зроблять перерахунок (тобто власники житла повернуть орендарям частину вже сплачених коштів, — ред.)”, — каже рієлторка.
Попри те, що частина мешканців-власників квартир виїхала, попит на оренду квартир зараз набагато вищий, ніж пропозиції, каже бахмутянка.
“Щоб ви розуміли, дзвонять стільки людей, що я деякі квартири навіть не встигаю рекламувати. Деякі люди навіть їдуть вже з речами та винаймають житло, навіть не бачачи його”, — зазначає фахівчиня.
За її словами, у Бахмут зараз найбільше приїздять мешканців Сєвєродонецька та Попасної — саме сюди веде “зелений коридор” з тимчасово окупованої вже на 70% Луганщини.
“Люди кажуть: “Ми сиділи до останнього, але там просто неможливо”. Кажуть, звідти вже навіть “швидка допомога” поїхала. Приїздять у такому шоці, що деякі навіть не обговорюють нічого. Заїжджала родина з Попасної, їх 5 людей на машині, у них в руках було штук 6 пакетів з речами. І у них більше нічого немає окрім розбитих домів!” — розповідає Марина Огнєва.
З її слів, вартість оренди житла у Бахмуті змінилася не сильно: гарні квартири як і завжди коштують більше, а простіші квартири — дешевше.
“Якщо квартира з ремонтом, то вона у межах 2,5-3 тис. грн плюс “комуналка”. Чесно кажучи, я не стикалася з випадками, коли люди здавали б житло “за комуналку”. Якусь суму оплати оренди все одно просять. Подекуди люди роблять знижки, якщо у квартирі чогось бракує”, — каже рієлторка.
Вона зазначає, що днями одна з її клієнток здала квартиру в центрі міста за 500 грн та комунальні платежі.
“Дівчина здала простеньку квартиру за символічну суму, вона привезла туди диван, холодильник. Каже: “Мені шкода, квартира стоїть порожня, нехай хоч хтось живе там”. І такі трапляються люди”, — розповідає Марина Огнєва.
У такі квартири, де бракує найнеобхіднішого, місцеві волонтери чи соцпрацівники безкоштовно привозять речі, каже співрозмовниця.
“Мені дали телефон, привозять подушки, ковдри, посуд — що потрібно. Вони привезли людям просто на адресу”, — розповідає рієлторка.
Житель Бахмута Іван планує здати 2-кімнатну квартиру в центрі з 1 квітня. В оголошенні вказано, що квартира розташована на 3-му поверсі 5-поверхівки, і в ній є необхідна для життя техніка та гаряча вода.
“Купа людей дзвонить, останнього часу “обірвали телефон”. Люди майже не читають оголошень, так я вже це в “шапці” написав, що здаю лише з 1 квітня. Трохи дзвінків поменшало, але все одно дзвонять ті, кому просто скинули телефони”, — каже Іван.
На фото бачимо, що у квартирі давно не було ремонту:
За свою квартиру чоловік очікує отримати 4 000 грн плюс 500 грн (на опалювальний період) та комунальні платежі. І це без плати за інтернет і домофон, які йдуть додатково, за бажанням орендаря. Каже, це стільки ж, за скільки здавав квартиру й до 24 лютого.
“Я не піднімав ціну. Коли вікна були там дерев’яні, було дешевше. Зараз я там вікна поміняв, стало дорожче. Покращилась якість. Квартира хоч і не в ідеальному стані, але знаходиться в центрі міста, а ціна на неї — як на околиці. Тому мені її здати буде неважко. Мені важливо, аби вона була “жива”, щоб там хтось жив і по ній не накопичувалися борги: заробити на ній мені неважливо”, — каже власник.
Приблизно за таку ж ціну — 3,5 тис. грн та комунальні платежі (окрім опалення) — здають у Бахмуті й однокімнатну, приблизно в такому ж стані.
Безкоштовні варіанти у місті теж є: “На вулиці не залишиться ніхто”
Людей, які втекли до Бахмута з-під обстрілів з інших міст, заселяють в гуртожитки. Для допомоги таким у Бахмуті (як і в багатьох громадах країни) створили гуманітарний штаб. Він працює просто у центрі міста — у будівлі міського центру культури та дозвілля імені Мартинова, на площі Свободи, 1, щодня з 09:00 до 16:00.
“Коли такі люди звертаються туди по допомогу, їх там реєструють та шукають їм місце проживання. Реєстрація дає змогу людям з інших міст знайти тих, хто прибув до нашої громади. Але така інформація з конкретикою не публікується, бо це безпека людей”, — каже прес-секретар Бахмутської міськради Сергій Калашников.
Також там можна отримати змінний одяг, продукти, допомогу психолога. У Бахмутський гуманітарний штаб можна звернутися за телефонами: (095) 224 61 57, (06274) 41997.
“Я сама туди сьогодні ходила, речі відносила; речі приймають, сортують. Там гуманітарна допомога: посуд, постіль тощо — кому що потрібно, люди приходять туди й беруть”, — розповідає бахмутська рієлторка Марина Огнєва.
У міськраді також закликають жителів громади, які можуть прийняти у себе людей з інших міст, передати свої контакти до гуманітарного штабу або пунктів прийому допомоги. Їхні адреси та телефони можна знайти за цим посиланням.
“Міськрада розселює безкоштовно. Але, я так розумію, там тільки ліжка. Щоправда, я не була там, не бачила, але люди дзвонили звідти — кажуть, немиті, голодні. Можливо, їх і не мали там годувати, але… Це дуже складно”, — каже рієлторка.
Але, за її словами, якось влаштуватися на нічліг вдається усім евакуйованим до Бахмута.
“Люди на вулиці не залишаються, повірте, кудись їх поселять! І речі їм видають, щоб переночувати, “перебитися”. А потім підшукують щось краще”, — каже співрозмовниця.
У західних регіонах, куди перемістилися мільйони людей з охоплених боями регіонів країни, ситуація з житлом стала дуже складною.
“Ті, хто здавав по адекватній ціні, здали його в перший тиждень. Ті, хто приймають безкоштовно — це в більшості соціальні об’єкти на багато людей. Інколи це ферми, де ти “допомагаєш по господарству”. Є ті, хто здає будинки по 1,5 тисячі доларів на місяць, в середньому стані, не елітні”, — розповідає редакторка Вільного радіо Анна Сердюк, яка переїхала на захід України.
Вона деталізує — по тих регіонах, про які знає від знайомих.
“Знаю, що в Кам’янці-Подільському мої друзі платять за крихітний номер по 850 грн за добу. У Косові на Івано-Франківщині — теж приблизно стільки ж. У Львові досить скромні квартири оцінюють у тисячі на місяць. Малесенька кімната з загальним душем на поверсі може коштувати близько 1,5 тисячі гривень за добу”, — розповідає дівчина про варіанти поселення.
Загалом, вона спостерігає, як місцеві мешканці у західних регіонах поділилися на “два табори”.
“Є люди, які допомагають безкоштовно — це ті, хто взяли людей до себе у квартиру на пару днів (хтось на тиждень, хтось на довше). А другий тип — це ті, хто одразу почав на цьому заробляти. Спочатку ціни трохи поповзли вгору, потім їх підняли сильніше”, — каже Анна.
А ще складніше людям з тваринами.
“За тваринок беруть додатково по 200 грн на добу, тобто це виходить лише за маленького собаку по 6 тис. грн на місяць! Тому виходить дуже серйозна сума”, — каже Анна Сердюк.
Найдешевші варіанти оренди — від місцевої влади.
“Є офіційні варіанти (коли ти надаєш всі документи, чекаєш) — це квартира за 1 200 грн за ніч”, — каже журналістка.
Можна знайти й ще дешевші варіанти, але там немає нічого окрім даху над головою.
“Будинки без опалення та води, і віддають цю “халупку” за 5-6 тис. грн. В них ще треба все робити, і ти ще й віддаєш за те, що ти просто не на вулиці”, — каже Анна.
Жити на роботі — це теж не безкоштовно.
“В Ужгороді айтішникам пропонують жити в офісі з водою та інтернетом (поставити “розкладушку”) — і за це хочуть 15 тис. грн на місяць”, — розповідає редакторка Вільного радіо.
Вона резюмує: у Мукачевому, Ужгороді, Львові, Кам’янці-Подільському та селах навколо тепер знайти житло дуже складно. Тому що під оренду його там було просто мало, а через попит багато хто просто подвоїв ціну.
Читайте також: