Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового Назара Савицького. Чоловік рік відслужив за контрактом у зоні ООС на Донеччині й після відкритого вторгнення невдовзі знову повернувся до війська. Захисник загинув поблизу Сіверська, коли прикривав відхід українських військ із Лисичанська.
Про Назара Савицького розповіли в пресслужбі Селидівської міської військової адміністрації та на сайті Селидівського ліцею №1.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Назар Савицький народився 8 вересня 1998 року в Мирнограді, де й пішов до першого класу. Коли хлопець був малим, його батьки розлучилися. Пізніше мама вийшла заміж удруге, і разом із нею у сім років Назар перебрався до Селидового. Там згодом закінчив школу №6, яка нині має статус ліцею. Тамтешні вчителі досі згадують хлопця з теплотою.
“Відкритий, простий, щирий, справедливий. Здавалось, таких дітей дуже мало: завжди усміхнених, доброзичливих, здатних бачити тільки добро і ні краплини зла. Його недитяча справедливість вразила мене відразу. Цей хлопчик завжди був на крок попереду від своїх однолітків. Справжній лідер, готовий допомогти, дати слушну пораду”, — розповідає його класна керівниця Олена Єрьоменко.
У підліткові роки Назар захопився спортом. Протягом п’яти років він відвідував заняття з косікі карате і якось навіть здобув І місце на Чемпіонаті України. Крім того, хлопець був футбольним уболівальником й любив паркур. Та цим його захоплення не обмежувалися: нумізматика й фотографування на плівку теж знаходили відгук у душі Назара.
Хлопцеві було лише 16 років, коли його безтурботне життя перервала війна. Ще в 2014 році він поривався доєднатися до одного з добровольчих формувань, і мама ледве втримала сина від цього рішення.
Та згодом до війська Назар усе ж долучився — у 2020 році, після завершення бакалаврату з менеджменту в Запорізькому національному університеті, він підписав контракт із 81 окремою аеромобільною бригадою. Протягом року захисник боронив рідну Донеччину в зоні ООС. За це його нагородили нагрудним знаком “За зразкову службу”.
Із січня 2022 року Назар Савицький проходив курс лідерства в Житомирі, але так його й не завершив. Після початку відкритого вторгнення чоловік ще 10 днів лишався в навчальному центрі, де з власного досвіду готував мобілізованих. Пізніше Назар і сам поїхав на фронт.
Кілька місяців військовий разом із побратимами боронив Запорізький напрямок, а в червні 2022 року їх перевели до Лисичанська. Прикриваючи відхід українських захисників із міста, 13 липня 2022 року Назар Савицький загинув поблизу Сіверська. Військовий потрапив під обстріл із РСЗВ й отримав поранення, несумісні з життям.
Поховали Назара на Степовому цвинтарі в Селидовому. Доступу туди у рідних наразі немає. Військового посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять захисникові.