Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового з Лиманщини Олексія Наконечного. Чоловік працював у галузі лісового господарства, але в 2022 році взяв до рук зброю й долучився до ЗСУ. За два роки захисник загинув, боронячи Сумщину.
Про Олексія Наконечного розповіли в державному підприємстві “Лиманський лісгосп” і Лиманській МВА.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Олексій Наконечний на псевдо “Бізон” народився 28 березня 1991 року в селі Новоселівка Краматорського району. Там закінчив місцеву школу, а після її завершення вступив до Великоанадольського лісотехнічного фахового коледжу, бо хотів стати лісівником.
Тільки-но здобувши освіту, чоловік почав працювати за спеціальністю. Восени 2011 року він влаштувався в державне підприємство “Лиманський лісгосп” майстром лісу Дробишевського лісництва, а у 2020-му отримав підвищення й став інженером з охорони та захисту лісу.
“Всі колеги знали його як доброго, порядного, уважного, щедрого, готового прийти завжди на поміч. Про нього можна сказати тільки добрі та щирі слова, бо це дійсно була світла людина з неймовірно великим та чуйним серцем”, — написали в нині зачиненому підприємстві.
Хоч Олексій уже мав роботу, він продовжував прагнути нових знань. Так у 2018 році чоловік здобув ступінь магістра екології в Луганському національному аграрному університеті, а у 2020-му завершив навчання за основною спеціальністю в Державному біотехнологічному університеті.
Олексій був гарним господарем і дуже цінував сім’ю, згадують колеги. Коли після початку повномасштабного вторгнення над його рідним селом нависла загроза окупації, він вивіз родину до Кам’янець-Подільського, а сам у травні 2022 року пішов добровольцем до ЗСУ й став сапером.
За службу Олексій двічі отримував державні нагороди: відзнаку президента “За оборону України” та нагрудний “Знак пошани” від міністерства оборони. 14 серпня 2024 року чоловік загинув під час завдання в районі села Писарівка на Сумщині.
Поховали військового на Алеї Слави в Кам’янці-Подільському.
Вічна і світла пам’ять захисникові.