Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо 38-річного соледарця Якова Лютенка. Він добровольцем став на захист України у перший рік повномасштабної війни. Військовий загинув у квітні 2025-го на Запорізькому напрямку.
Про Якова Лютенка журналістам Вільного Радіо розповіли його друзі та рідна сестра.
Яків Лютенко народився 16 червня 1986 року у Парасковіївці. Спочатку навчався у соледарській школі №20, а останній рік — у школі №13. Далі вступив у Горлівський технікум Донецького національного університету, де здобув спеціальність гірничого технолога. Близько 9 років працював на “Артемсолі”, був підземним гірником на руднику №7.
“Він дуже весела та життєрадісна людина. Емоційний, чесний, відкритий, щирий. Юморний, завжди був душею компанії, був таким заводілою в колі друзів. У нього свій сад був, він там вирощував квіти, саджанці продавав на ринку. І на роботі ніколи нарікань на нього не було, хороший фахівець”, — описує Якова подруга родини Наталя Качур.
Яків любив спорт, займався волейболом, розповідають його друзі. Також був творчою людиною та писав вірші.
“Намагався публікуватися вже під час повномасштабної війни, але його забракували. Там суржик десь був, а він не хотів, щоб щось змінювали”, — ділиться сестра Якова Ганна Бубликова.
Один з віршів Якова Лютенка, який він написав під час служби у ЗСУ.
Окрім цього, Лютенко був депутатом двох скликань у Соледарі. Займався волонтерством, зокрема, благоустроєм громади.
“Я бачив, як він висаджував саджанці горіхів, поливав. Не все тоді прижилося, але він такий хлопець, якщо щось задумав — доведе це до кінця. Класний хлопець, такий, що завжди відстоюватиме своє, зі стрижнем. Працював, щоб робити місто кращим і не таким корумпованим. Я тоді дивився на нього і сам захотів стати депутатом”, — розповідає друг Якова та колега по партії Ігор Зелений.
“Допомагав людям — малозабезпеченим, матерям-одиначкам, іноді навіть у шкоду сім’ї. Ялинку саджав для всіх біля дому”, — доповнює сестра соледарця.
2021-го Яків Лютенко склав депутатський мандат, аби у жовтні того ж року влаштуватися на роботу до місцевої військової частини. Чоловік став слюсарем-ремонтником, зокрема, лагодив техніку для військових. Там працював до травня 2022-го, а коли сім’я евакуювалася, вирішив стати на захист країни.
“У нього на той час була бронь, бо він і так працював при військовій частині. Але він захотів призватися і стати на захист повноцінно”, — згадує Анна Бубликова.
Майже три роки Яків боронив Україну. Дослужився до молодшого лейтенанта, командував стрілецьким відділенням. Захищав рідну Донеччину — служив поблизу Покровська, також був під Курськом, на Запорізькому напрямку.
Яків Лютенко загинув 4 квітня 2025 року в бою на Запорізькому напрямку. Світла пам’ять.