Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Олексій Кривіцький у мирному житті працював охоронцем та обожнював рибалку. Після початку великої війни з Росією чоловік пішов добровольцем у ЗСУ та став бойовим медиком. Понад пів року він рятував життя побратимів на Бахмутському та Авдіївському напрямку.
Про життєвий шлях Олексія Кривіцького Вільному радіо розповіла його мати Наталя Балицька.
Вільне радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Олексій народився 31 березня 1991 року у Кам’янці-Подільському, Хмельницької області. Тут він закінчив школу, потім став майстром з ремонту побутової техніки, закінчивши місцеве училище №14, а далі була строкова служба.
“Відслужив він в Одесі. Після армії йому запропонували змінити спеціальність і він пройшов курси на охоронця. Потім він працював охоронцем у різних регіонах. Вже перед [повномасштабною] війною він покинув охорону та просто заробляв та підробітках”, — розповідає мати.
У вільний час чоловік займався у тренажерному залі.
“А рибалити як він любив! В нас бабуся живе у селі Жванець, там протікає річка Дністер і він постійно їздив до бабусі ловити рибу. Ще у Кам’янець-Подільському є річка Смотріч — і туди також любив ходити на рибалку”, — додає Наталя.
Одружитися та завести родину чоловік не встиг, хоча в нього вже була дівчина.
“Дівчина дзвонила та хотіла, щоб він з нею поїхав в Польщу. А він каже: “Ні, Христина, не можу. Я давав присягу, я мушу йти на війну”, — переказує мама.
З 9 березня 2022 року Олексій добровольцем приєднався до ЗСУ.
“Його відправили на навчання, де він пройшов курси бойового медика. Як так вийшло без досвіду у медицині… Думаю тут мій вплив був. Хоч я не була медичним працівником, але я вмію надавати допомогу, і він у мене пішов”, — зазначає співрозмовниця.
Майже весь час служби бойовий медик провів у Донецькій області. Здебільшого — на Бахмутському та Авдіївському напрямках.
У відпустку захисник зміг сходити лише раз.
“Батько переніс інфаркт ще пару років тому і тільки коли син зібрав документи про його стан — йому дали відпустку. На 10 днів його відпустили. Він приїхав та казав, що “мені вже 31 рік, коли закінчиться війна, то треба заводити сім’ю”. Його відпустили з 12 серпня [2022 року], але ж з цих 10 днів — 2 дні на дорогу в один бік, ще стільки ж назад. Отже, він вдома побув повні п’ять днів всього”, — з незадоволенням говорить мати.
Понад пів року чоловік рятував життя бійців ЗСУ та загинув 17 жовтня 2022 року. Потрапив під обстріл поблизу села Яковлівка Соледарської громади.
“Вони виконали завдання та повертались вже на двох машинах. Почався потужний обстріл і у задню машину влучило. Їх тоді разом з сержантом було всього 12 чоловіків і 10 хлопців загинули одразу, а двоє були “300” (поранені, — ред.)”, — з сумом згадує Наталя.
Тіло загиблого захисника повернули близьким через декілька днів після трагедії.
“Він завжди дзвонив та попереджав, що зникне на чотири дні, але потім зв’яжеться. Коли він перестав виходити на зв’язок, то ми стали хвилюватися. Спочатку ми пішли у військкомат, але там нічого не знали про долю сина. А на другий день подзвонили невістці та сказали прийти і отримати сповіщення. Поховали ми його на алеї Слави 28 жовтня [2022 року]”, — згадує мати.
Бойовому медику назавжди залишиться 31 рік.
“Він був відповідальний і слухняний. Знаєте, він був з таким характером як наче наполовину дівчинка. Я свого часу дівчинку хотіла і може тому воно так вийшло. Завжди слухався і все робив по господарству. Я скажу: “Льоша, треба зробити те-то” — “Добре, мамо”. Або сам підійде та спитає: “Ма, чим допомогти?”, — одночасно і сміється, і ледве стримує сльози мама.
У Олексія залишилась мати з татом, дівчина та троє братів.
14 лютого 2023 у школі №12 Кам’янець-Подільського відкрили меморіальну дошку на пам’ять про військового.
Світла пам’ять.