Підтримати
Ігор Климович, який загинув під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну
Ігор Климович, який загинув під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Фото: Грабовецько-Дулібівська територіальна громада

Підтримайте Вільне Радіо

Підтримати

Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Ігор Климович. Він з юнацтва захопився краєзнавством і мандрував Львівщиною, де шукав історичні пам’ятки. Після відкритого вторгнення росіян він долучився до лав ЗСУ і вже як військовий рятував 900-річних кам’яних баб Донеччини з зони бойових дій.

 

Про загибель військового повідомили в пресслужбі Грабовецько-Дулібівській територіальній громаді.

Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.

Ігор Климович заснував спортивно-оздоровчий клуб та захоплювався краєзнавством рідної Львівщини

Ігор Климович народився 13 червня 1991 року в селі Грабовець. Спочатку він закінчив Дулібський ліцей ім. М. Шашкевича, а потім здобув вищу освіту в Інституті туризму при Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника.

“З дитинства Ігор був активним учасником культурного життя села, відвідував Народний дім, писав вірші, захоплювався історією, досліджував своє коріння. Випустив декілька поетичних збірок, одну з яких з великою гордістю презентував у рідному селі”, — пишуть в пресслужбі адміністрації рідної громади чоловіка.

Після здобуття освіти Ігор переїхав у столицю і у 2012 році балотувався в депутати Верховної Ради України 7-го скликання від політичної партії “Українська Національна Асамблея”.

У 2014 році був учасником Революції Гідності.

Потім — заснував спортивно-оздоровчий клуб “Беллатор” та історичний клуб “Застава”.

“Мандрував Україною, збирав старожитності, цікавився реконструкцією давньоруської та середньовічної культури. Був знавцем історичної зброї, побуту, одягу та звичаїв. Перший українець, який став учасником Міжнародної асоціації експериментальної археології EXARC”, — пишуть в пресслужбі Грабовецько-Дулібівській громади.

Краєзнавець також адміністрував групу у Facebook, де публікував матеріали про історію та культурну спадщину рідного села.

“Однією з останніх його ініціатив була підготовка зустрічі з односельцями, щоб представити унікальну знахідку — Хрест-енколпіон, яку він планував передати на тимчасове експонування до Стрийського краєзнавчого музею “Верховина”, — додають посадовці громади.

Окрім історії, Ігор захоплювався й фотомистецтвом. У 2021 році він став лауреатом призу глядацьких симпатій у конкурсі “Мандрівник-фотограф року”.

“Ігоря я знав як невтомного краєзнавця, який усім своїм єством був закоханий у своє рідне село Грабовець. Ми всього лиш пару разів спілкувалися по телефону минулого року, коли я проводив археологічні розкопки Стрийського замку. Мені одразу заімпонувала ота його “тяга до поля”, до, здавалося б, безконечних мандрівок по свіжозораній ріллі у пошуках слідів життя своїх прадавніх предків — уламків посуду, крем’яних виробів, наконечників стріл, монет та всілякого дріб’язку, за яким відтворюють в уяві дуже давні епохи”, написав український археолог та доктор історичних наук Микола Бандрівський.

Ігор Климович долучився до лав ЗСУ та рятував 900-річних кам’яних баб Донеччини

Коли почалося повномасштабне вторгнення росіян в Україну, Ігор долучився до лав Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ. Позивний чоловік обрав собі — “Африка”.

“Його зброєю стала не тільки гвинтівка, а й слово, історія, культура. Він виконував важливу гуманітарну місію: розробляв унікальні методики морально-психологічного забезпечення, проводив лекції, організовував екскурсії, зустрічі з культурними діячами для військовослужбовців, надихаючи побратимів прикладами героїзму предків”, — пишуть в пресслужбі Грабовецько-Дулібівській громади.

Під час служби Ігор евакуював із зони бойових дій на Донеччині кілька 900-літніх скульптур половецьких кам’яних баб. Їх він під обстрілами вивозив до Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

“Почали пробувати витягувати — зрозуміли, що нам не під силу. Спробували потягнути машиною. Той шнур, який з нами був, порвався. Ми вирішили йти в село і шукати хлопців, хто там стоїть. Відгукнулися хлопці з 31-ї бригади — і ми вже так, вшістьох, завантажили. Якби ми її не вивезли — тут два варіанти: вона або була б вщент знищена, або вивезена до країни-окупанта”, говорив журналістам “Суспильне Донбас” Ігор Климович.

Зображення до посту: Рятував кам’яних баб Донеччини: згадаймо військового та краєзнавця Ігоря Климовича
Ігор Климович (другий ліворуч) поряд з 900-літньою Половецькою кам'яною бабою. Фото: Facebook/Ihor Klymovych

Ігор Климович не дожив до народження доньки

У лютому 2025 року Ігор отримав звання молодшого лейтенанта ЗСУ.

Загинув військовий 30 липня 2025 року на Харківщині в бою з російськими окупантами.

“Ігор Климович був справжнім козаком — воїном, мислителем, митцем. Він говорив: “Треба насипати кургани, будувати пам’ятники, шукати історію й піднімати її з землі”. І він це робив — удома, на фронті, скрізь, де був”, — пишуть представники Грабовецько-Дулібівської громади.

Зображення до посту: Рятував кам’яних баб Донеччини: згадаймо військового та краєзнавця Ігоря Климовича
Ігор Климович, який загинув під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Фото: Суспильне Донбас

Чоловікові було 34 роки. У нього залишилися дружина, донька, батьки та брат.

“Любове моє, душа моя, мій всесвіт, життя моє, тебе забрали в мене — і 30 липня з тобою померла і я. Тебе вбили за 9 тижнів до приходу в світ нашої доці, яку ти так чекав, і яка тепер ніколи не побачить і не пізнає свого неймовірного тата”, — написала дружина захисника Олександра Климович.

Світла пам’ять.


Завантажити ще...