12 березня минулого року українська влада запровадила карантин по всій країні. Спочатку всі ці обмеження здавалися якоюсь дивиною, а зараз ми вже майже забули, яким було життя без них. І щоразу здригаємось, вийшовши з дому без маски. У цьому блозі я поділюся роздумами про “карантинні” речі, які мене розчаровують, тривожать і, зрештою, бісять. Можливо, у деяких із них ви знайдете себе.
Одразу зазначу, що мої думки можуть не співпадати з позицією медіа, в якому я працюю.
Ні, не зніму. Малолюдними вулицями я спокійно ходжу без маски, але у приміщенні повертаю її на обличчя. А під час особистого спілкування я знімаю маску, спитавши у співбесідника дозволу.
Ходити у масці незручно та спекотно. Але я розумію, що в “ковідні” часи це обов’язковий атрибут, як капелюшок у панянок на кінних перегонах.
Та, на жаль, є вдосталь тих, хто зі мною не погодиться. Найбільше здивував знайомий продавець, який щоразу, як я приходила, усміхнено казав: “Та зніми вже цю маску”. І моїх колег до цього підбурював. Агов, ти на роботі, за таке взагалі штрафують! Щоправда, згодом на дверях крамниці з’явилася наліпка “Вхід лише у масці”.
Окремий біль – люди з носом над маскою. Коронавірус – це респіраторна хвороба, тобто поширюється головним чином через дихальні шляхи. Навіщо ж тоді маска, якщо ніс залишається зовні? Мабуть, для того, “аби відчепилися”. Маска є – є, а як носити – то вже інша річ.
Ця тема тісно пов’язана з попередньою. Люди без проблем ходять у масках на підборідді, бо це ніхто не контролює.
Коли ми з колегою готували матеріал про “карантинний” Бахмут, одним із пунктів нашого маршруту був центральний ринок. Біля воріт сидів чоловік у помаранчевому жилеті, який мав би міряти людям температуру та робити зауваження за відсутність маски, але не робив ані того, ані іншого. На наші питання він реагував агресивно, й бесіда ледь не переросла у бійку.
У магазинах ситуація подібна. У масках – самі працівники, а люди ходять як заманеться. Нерідко я чула від касирок на адресу необачливих покупців: “Я сиджу в масці весь день, невже ви на кілька хвилин не можете надягнути свою?”
Ще одна річ, яку виконують здебільшого на папері – це “карантинні зони”. В ідеалі запровадження додаткових обмежень сприяє стриманню вірусу, але, наприклад, у “помаранчевому” Бахмуті попри заборону працюють спортивні центри. Власників бізнесу я теж розумію, їм зараз нелегко. Однак будьмо відвертими: якщо не виконувати правила, не варто й очікувати хороших результатів.
На початку року влада посилила протиепідемічні обмеження та постановила закрити всі крамниці, окрім тих, що торгують найнеобхіднішим. І для мене незрозумілим залишився один пункт: зачиняти окремі відділи у великих магазинах. Гаразд, якщо не працює магазин одягу – це логічно. Але, наприклад, у супермаркеті, де й без цього люди не можуть не контактувати в чергах, зачинений відділ шкарпеток на суцільну картину навряд вплине.
Повертаючись до напівмір, під час зимового локдауну помітила, що якісь магазини таки працювали підпільно. З одного боку, це неправильно, а з іншого – у людини зламався кран, як він терпітиме майже 3 тижні? Досі не можу скласти про це однозначної думки.
Цей пункт мене бісить суто як журналістку, яка не знає, які з цифр правдиві. Пишучи щоденні “чергові” матеріали про ситуацію з коронавірусом, я не могла не помітити, що міста дають одну статистику, а область – іншу. І, що цікаво, обласні дані також не завжди співпадають зі зведеннями МОЗ.
Спочатку ми якось намагалися вираховувати “середнє арифметичне”, слідкували, наскільки більше хворих і померлих значиться у повідомленнях місцевого управління. Звучить цинічно, але в мене навіть був аркушик, де я малювала палички, кожна з яких – це чиєсь життя, яке забрав вірус і яке не внесли в обласну статистику. Врешті-решт, я остаточно заплуталась і стала писати “померли більше, ніж звітують в ОДА”.
Кілька разів я запитувала про цю ситуацію у представника обласного департаменту охорони здоров’я, але відповідь щоразу була однаковою: “Ми все рахуємо правильно, таких цифр бути не може”. Хтось-таки неправий, але про це вже, мабуть, ніколи не дізнатися.
Вже не згадаю, скільки разів бачила під репостами “коронавірусних” новин коментарі в стилі “ви все вигадуєте, щоб тримати нас у загоні”. Людей, які вірять, що нам є сенс це робити, ніяк не переконаєш. А ось вони, навпаки, можуть обернути “на свій бік” тих, хто ще сумнівається.
Багато було й відверто образливих коментарів. “Павліки Морозови підтягнулися”, – писали під фоторепортажем про зимовий локдаун у Бахмуті. Єдина мета, з якою ми пишемо новини – показувати читачам об’єктивну картину без перекручень та своїх домислів. Якщо магазин зачинений, ми не стверджуємо про протилежне. Якщо працює всупереч заборонам – приховувати це не вважаємо за потрібне. І сподіваємося, ви це також розумієте.
***
А що за цей рік на карантині встигло набриднути вам? Діліться у коментарях на нашій сторінці у Facebook.
Читайте також: