"Розгублені тварини бігли з пожежі"

Ми працювали на ділянці в селищі Боброве. Виїжджав повний хід: старший машини, водій, командир відділення і 2 бійці. Це був ліс. В нас була своя оперативна задача. Там були рятувальники із Запоріжжя, Новоайдару. З усієї країни були задіяні пожежники. Коли ми їхали на оперативну дільницю, я з собою посадив лісничого. При пожежах лісових велику допомогу надають лісники. Вони нас супроводжують і розміщують по квадратах. Там працюють квадрокоптери, і вони орієнтують по квадратах вогнища. І ось коли ми приїхали на ту ділянку, горів десь гектар лісу. Але горіло точково. Все навколо. На в'їзді в ліс було водопостачання, стояли МАЗи, які нас заправляли. Ми заїхали, погасили, повернулись, заправились і поїхали на інше вогнище. Так ми працювали з 5-ї вечора до 4-ї ранку.

Мені зустрічалися тварини, які вибігали з пожежі: косулі, зайці. Вони бігли розгублені. По площі це велика пожежа. Але я не можу сказати, що це була найбільша на моїй пам'яті. Мені потрібно було розставити сили і засоби так, щоб не спалити машину, і підігнати її так, щоб рукав діставав в осередок пожежі. Виставити все таким чином, щоб вночі машину можна було легко прибрати з вогнища. І, крім того, це мій особистий склад, за який я несу відповідальність. І я мав контролювати їх, щоб вони не розбрідалися, не загубилися, не опинилися в оточенні вогню. Тому що попередня ротація — наші хлопці опинилися в оточенні вогню, і вони поїхали в правильному напрямку. Їм господь бог допоміг і вони виїхали з цієї пожежі, а могли опинитися в осередку пожежі, адже був сильний вітер і вони були в центрі пожежі, яка розповсюджувалася до 30 метрів в секунду. З моїх хлопців, слава богу, загиблих або поранених не було.

Коли пожежа трохи стихла, ми зібралися на місці дислокації і в нас було кілька годин на відпочинок. Хто відпочивав у машині, хто на кариматі у спальниках. Хто як підготувався, так і відпочивали. Відпочивали десь 4 години. Але все залежало від ситуації. Ось в момент моєї роботи відпочинку було небагато, адже була загроза розповсюдження вогню на ті дільниці, де пожежі ще не було — на сусідній ліс. Потім нас перекинули на іншу ділянку, де зустрічався змішаний ліс у вогні з незайманим хвойним лісом. І ми тримали оборону, щоб не перейшов вогонь. Через 10 годин оголосили про ліквідацію пожежі. Особливих емоцій не було. Була втома, яка дала про себе знати за дві доби. Всі ми люди, і працювали багато. Відпочивали мало. Ми приїхали сюди, особовий склад я відпустив звісно на відпочинок. Тому що це була резервна група, яка не залучена на добу. Вони вийшли через кілька днів на роботу. Пару днів відпочинку в них було. Я в цей день також відпочив.

Глибоко в душі була радість за невелику справу. Я до себе приписати ці медалі, що "ми загасили" не можу. Але ми там були, ми допомагали.

Я працюю не так багато, але за цей час — зараз найдовший пожежонебезпечний період. Це пов'язано з погодними умовами — немає опадів, все сухе, все дуже сильно горить. Пожежі на відкритих ділянках місцевості — це зараз найпоширеніші виїзди. Вони кожен день. Це може бути як суха трава та стерня, так і лісопосадки.

Зараз буває таке, що особовий склад цілу добу їздить з пожежі на пожежу. Дуже багато пожеж.

З самого дитинства нам казали, що пожежники — це люди, які несуть добро, рятують людські життя, сім'ї. Тому бути пожежником, грубо кажучи, це не професія, а покликання.

Зарплата в мене середня в цілому, нормальна зарплата. Звісно, прагнемо більшого, хочемо більшого, але що є, то є.

В нас є розпорядок дня, якого ми дотримуємось: заняття особового складу, обід, вивчення району виїзду підрозділу, перевірка протипожежного водопостачання тощо. Особовий склад постійно навчається, згідно з графіком постійно проходять заняття, на які начальники караулів готують різні конспекти. Постійно підвищуємо свої професійні можливості.

В суботу і неділю занять немає. Є лише відпрацювання нормативів. В суботу розпорядок дня трохи інший — це парко-господарчий день. Десь півдня особовий склад наводить порядок прилеглої території, прибирає в розпорядженні частини, на фасаді, всюди. У неділю — це догляд за технікою. Ми виганяємо всі автомобілі — вимиваємо, підкручуємо, підтримуємо техніку в справному стані. Але звісно все це тоді, коли особовий склад не залучають до пожеж і надзвичайних ситуацій, адже це буває раптово. І протягом хвилини особовий склад виїжджає. Є норматив одягання бойового одягу та спорядження. І відповідно до нормативу особовий склад одягає свій одяг на фасаді частини, стрибає в автомобіль і виїжджає на виклик.

У нас буває "Збір-Аварія". По цьому сигналу всі прибувають в частину. На телефон через пункт зв'язку частини всім рятувальникам сигнал, і весь особовий склад має прибути в розпорядження частини.

Є щоденні заняття зі спеціальної фізичної підготовки, на якому особовий склад підтримає свої фізичні можливості, відпрацювання нормативів. За цим всім стежимо. Пожежники спостерігають за своєю формою. Наприкінці року здають заліки, по яких отримують свою оцінку. Крім того, 80% особового складу займається у вільний час спортом: це боротьба, бокс, легка і важка атлетика. Я займаюся боротьбою та дзюдо. В нас різносторонні люди. Без спорту в нашій службі робити нічого. Буває потрібно витягти з пожежі людину, а для цього необхідні сили.

Взагалі в нас 25 років безперервного стажу і людина має виходити на пенсію.

Страху, як то кажуть, немає тільки у дурня. Є окремий мандраж. Але в нашій роботі, не забуваючи про себе, треба думати про інших. Буває страх, буває мандраж, але ми виконуємо свої обов'язки. Є і холоднокровність, але в тих ситуаціях, де вона потрібна.

Був такий момент, я ще працював начальником караулу, вночі надходить сигнал, що горить будинок приватний. Приїжджаємо туди, а там дах вже впав. А на вході в будинок стоять 2 дитячих велосипеди. Ось тоді мені було страшно, що діти всередині, і коли ми почали гасити пожежу і заходити в будинок я боявся одного, щоб не загинули діти. Але все склалося добре, виявилось, що діти були у сусідів і вдома нікого не було. Ось тоді мене переповнили емоції щастя, що діти не постраждали. Страшних ситуацій було багато, але ця найстрашніша.