Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Костянтин Суходольський з Київщини, який після строкової служби повернувся до цивільного життя, але з початком повномасштабного вторгнення знову став до лав оборони. Він служив у підрозділах Національної гвардії, а згодом став розвідником і виконував бойові завдання на Донеччині.
Про життєвий шлях та службу захисника Вільному Радіо розповіла його сестра Діана.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Костянтин Суходольський народився 24 жовтня 1994 року в селі Комарівка на Київщині. Тут він зростав і навчався у школі, а після її закінчення вступив до коледжу залізничного транспорту. Як згадують рідні, з дитинства хлопець був активним: добре вчився, займався спортом, зокрема футболом, і долучався до різних позашкільних занять.
У 2015 році, коли на сході України вже тривали бойові дії, Костянтин пішов на строкову службу. Він служив у 22 окремій бригаді Національної гвардії України (військова частина 2260), а згодом підписав контракт ще на три роки.
“Дуже подобалось це йому. Він тоді дуже хотів потрапити в «Омегу» — це спецпідрозділ [Нацгвардії], але за станом здоров’я його не взяли”, — розповідає сестра Діана.
Після завершення контракту у 2019 році чоловік повернувся до цивільного життя. Жив у рідній Комарівці та працював на меблевій фабриці.
“Він працював на станках, займався деревообробкою. Старався себе якось реалізувати, але все одно тягнувся до військової справи”, — додає сестра.
З початком повномасштабного вторгнення Костянтин знову прибув до своєї частини. У перші місяці він виконував бойові завдання в Києві під час наступу російських військ. Згодом вирішив перевестися до іншого підрозділу — шукав більше можливостей для розвитку й участі в бойових діях.
У червні 2022 року захисника перевели до 1 батальйону 4 бригади оперативного призначення НГУ “Рубіж”. Там він отримав звання старшого сержанта, а вже в серпні почав виконувати бойові завдання на сході України.
“Він одразу потрапив у піхоту, але з часом перевівся в розвідку — більше бачив себе там”, — пояснює Діана.
У лютому 2023 року Костянтина призначили командиром відділення у складі розвідроти спеціального призначення. Надалі він працював на різних напрямках у Донецькій області.
Паралельно зі службою Костянтин продовжував займатися спортом і писати вірші. Свої тексти він зберігав у невеликому блокноті, який постійно носив із собою.
“На жаль, ми його не знайшли після загибелі. Навіть не знаю, де він. Ще була сторінка в інстаграмі з його поезіями”, — ділиться сестра захисника Діана.
Про те, що відбувалося на фронті, чоловік із близькими майже не розмовляв.
“Коли його питали, він не любив говорити про війну. Один раз тільки сказав: «Я б хотів заснути і прокинутися, щоб це був сон, і нічого не пам’ятати з того, що я бачив»”, — розповідає Діана.
Деякі деталі зі служби чоловіка родина дізналася вже після його загибелі. Побратими Костянтина розповідали, що він не раз ризикував життям, допомагаючи іншим.
“До нас приїжджав його друг, вони разом з початку війни були. І він сказав, що Костя багато чого не розповідав. Що він не раз був на межі, ризикуючи своїм життям, витягував побратимів”, — каже вона.
Про один із таких випадків родині також стало відомо згодом. Під час бою потрібно було евакуювати пораненого військового.
“Командир сказав, що треба йти витягнути одного хлопця. Каже, всі тоді промовчали, а Костя просто сказав: «Я йду». Потім вони пішли вдвох, ще один приєднався, і втрьох витягли того військового”, — переказує сестра.
У 2023 році Костянтин зазнав поранення: осколок увійшов у шию і зупинився за кілька сантиметрів від сонної артерії.
“Лікар тоді сказав, що, мабуть, у Бога на тебе ще є плани, якщо ти після такого поранення вижив”, — згадує сестра.
Восени 2025 року захисника перевели до Центру спеціального призначення “Омега” Національної гвардії України — підрозділу, до якого він прагнув долучитися вже давно.
Там Костянтин обійняв посаду старшого офіцера групи спеціального призначення та продовжив виконувати бойові завдання, зокрема на Покровському напрямку. У грудні 2025 року він отримав звання лейтенанта.
“Він був чесний, дуже любив справедливість. Побратими досі не вірять, що його немає”, — каже сестра.
12 січня 2026 року Костянтин Суходольський загинув під час виконання бойового завдання поблизу Родинського на Покровському напрямі. Того дня його група вступила у стрілецький бій.
“Вони ще своїм побратимам надавали першу медичну допомогу. І коли вже відступали, їх накрила артилерія, 152 калібр. Осколки поранили легені, це було поранення, несумісне з життям”, — каже сестра Костянтина.
Наступного дня родині повідомили, що чоловік вважається зниклим безвісти — через те, що тіло не могли евакуювати з території, яка потрапила під контроль російських військ. Лише за кілька днів його вдалося повернути.
28 січня захисника провели в останню путь. У нього залишилися батьки, сестра та племінниці, для яких він був хрещеним батьком.
Побратим Костянтина згадує його як людину, на яку завжди можна було покластися:
“Костя був для мене як старший брат. Коли ми познайомилися, він уже був досвідченим піхотинцем, а я — ще зовсім молодим. Усі мої знання і навички починалися з нього. Весь свій шлях я рівнявся на нього. Він був лідером, за яким хотілося йти. Коли ми разом виконували завдання, я розумів, що можу на нього розраховувати і не переживати за організаційні моменти. З ним було відчуття, що нам під силу будь-яка задача”.
За час служби чоловіка неодноразово відзначали державними та військовими нагородами. У березні 2023 року він отримав нагрудний знак “За доблесну службу”, у березні 2024-го — медаль “За військову службу Україні”, у листопаді 2024 року — “Золотий Хрест”, а в серпні 2025-го — орден “За мужність” III ступеня.
Рідні Костянтина Суходольського просять вшанувати його пам’ять та підтримати ініціативу про надання йому звання Героя України посмертно. Підписати петицію можна за посиланням.
Вічна памʼять полеглому бійцю.