Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Сергія Полуденного із Запоріжжя. Чоловік став на захист країни у березні 2022 року, воював на Донецькому напрямку. Загинув захисник 29 травня 2024 року в Калиновому на Донеччині під час виконання бойового завдання.
Про Сергія Полуденного Вільному радіо розповіла його дівчина Олена.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Сергій Полуденний народився 21 січня 1987 року в Запоріжжі. З дитинства захоплювався спортом. До 17 років жив у рідному місті, а потім переїхав до села Верхня Криниця в Запорізькій області. У дорослому житті захопився столярною майстерністю.
Близькі запам’ятали Сергія як доброзичливого чоловіка, завжди готового прийти на допомогу.
“Він завжди був усміхненим, життєрадісним і добрим, випромінював позитив та заряджав оточуючих гарним настроєм. Мріяв про сім’ю та світле майбутнє”, — розповідає про свого коханого Олена.
Після початку великої війни у березні 2022 року чоловік став на захист країни та долучився до 198-го батальйону Луганської окремої бригади Сил територіальної оборони. Сергій служив рядовим солдатом і виконував обов’язки кулеметника.
“Коли потрібно було, сам викликався йти на завдання. Ніколи не ухилявся”, — згадує дівчина полеглого військового Олена.
Під час оборони Бахмута захисник зазнав тяжкого поранення. Але після лікування повернувся до побратимів і продовжив захищати Донецький напрямок.
За час служби Сергія Полуденного відзначили подякою за професіоналізм, вірність присязі та сумлінне виконання службових обов’язків. Також його нагородили Нагрудним знаком III ступеня.
“Він був найкращим. Хотів жити. Ми планували одружитися. Я чекала його відпустки. Коли ми познайомились, він став прагнути жити. Я бачила його жагу до життя. Він був дуже турботливим, піклувався про мене більше, ніж я сама про себе. Коли йшов на завдання, я просила його залишитися, а він відповідав: “Хто, якщо не я?” — розповідає Олена.
Свій останній бій Сергій прийняв 29 травня 2024 року в Калиновому Краматорського району на Донеччині. Захисник загинув, виконуючи бойове завдання.
Окрім коханої, з війни Сергія не дочекалися його мати, бабуся, донька і два брати.
Рідні військового закликають підтримати петицію, аби йому надали звання Героя України. Підписати її можна за посиланням.
Вічна пам’ять полеглому захисникові.