Підтримайте Вільне Радіо
30 серпня президент підписав указ про відзначення державними нагородами 928 військових, із них 527 — посмертно. Журналісти Вільного Радіо знайшли у переліку ще трьох полеглих захисників із Донеччини. Орденами “За мужність” ІІІ ступеню відзначили Семегена Валентина, який жив у Маріупольському районі, Василя Сидорова із Селидового та Віктора Харченка з села Звірового, що у Покровському районі.
Указ Президента України №668/2025, у якому йдеться про нагородження, доступний на офіційному сайті глави держави”
Рідні захисника отримають його орден “За мужність” ІІІ ступеню. Історію Валентина розповіли у Маріупольському краєзнавчому музеї.
Валентин Семеген народився у селі Мигове Чернівецької області. З 2003 по 2014 рік навчався у місцевій школі, після чого вступив до Чернівецького професійно-будівельного ліцею й здобув професію маляра-штукатура. Доєднався до війська за прикладом батька.
28 квітня 2016 року Валентин добровільно підписав контракт і розпочав службу у 36-й окремій бригаді морської піхоти в Миколаєві. Брав участь в антитерористичній операції, — зокрема, у боях за Широкине та Водяне. Згодом батальйон переформатували у 503-й окремий батальйон морської піхоти, що дислокувався у Маріуполі. Там Валентин зустрів майбутню дружину Інну, яка працювала у військовій частині кухарем. У 2019 році пара одружилася, а восени того ж року народилася їхня донька Ніколь. У лютому 2022-го подружжя поповнилося ще однією дівчинкою — Владиславою.
З 2021 року родина мешкала у селі Портівське під Маріуполем. На момент початку повномасштабного вторгнення Валентин служив розвідником у 21-му окремому мотопіхотному батальйоні “Сармат”. 24 лютого 2022 року його терміново викликали з відпустки, і того дня дружина бачила його востаннє.
22 квітня 2022 року Валентин Семеген загинув у боях поблизу селища Піски на Донеччині, отримавши смертельне поранення. Його дружина Інна на той час перебувала у російському полоні, де провела понад рік, а після звільнення разом із доньками переїхала до Чернівецької області. Захисника поховали на Алеї Слави у рідному селі Мигове, у Чернівецькій області.
У нього залишилися батьки, дружина та троє доньок.
Історію захисника розповіли у Селидівській міській ВА. Василь Сидоров народився 21 жовтня 1989 року в місті Селидове, яке нині є окупованим. Навчався у Новогродівському училищі, після чого працював на кількох підприємствах вугільної галузі: ВП “Шахта “Котляревська”, ПАТ “Шахта ім. О.Ф. Засядька” та ПРАТ “Шахтоуправління “Покровське”.
27 лютого 2022 року він став до лав Збройних сил України, виконував бойові завдання на території Донецької області.
31 липня 2022 року Василь Сидоров загинув унаслідок важких поранень — 70% опіків тіла, отриманих під час виконання бойового завдання. Йому було 32 роки.
Вдома на оборонця чекали дружина та дві доньки. Поховали захисника на Степовому цвинтарі в рідному Селидовому.
Рідні полеглого оборонця отримають його орден “За мужність” ІІІ ступеня. Віктор Харченко народився у Звіровому, яке нині належить до Покровської громади, писав попередній начальник Донецької обласної ВА Павло Кириленко. Після навчання Віктор працював механіком у шахтоуправлінні “Покровське”. У 2017–2020 роках проходив контрактну службу у 92-й окремій механізованій бригаді, де брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС.
На початку повномасштабного вторгнення Росії Віктора мобілізували до лав Збройних сил України. Військовий загинув 6 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Первомайського, що на Донеччині. Оборонцю було 27 років.
У нього залишилися батьки, брат, дружина та донька.
Нагадаємо, у списку нагороджених від 30 серпня журналістам Вільного Радіо загалом вдалося знайти 12 військових із Донеччини, які отримали ордени “За мужність” різного ступеня посмертно. Ми поділилися їхніми історіями у серії публікацій, які можна прочитати за посиланнями: