Колишній гірник Віталій Вікторович служить у лавах 5 Слобожанської бригади Нацгвардії. Чоловік родом з Покровська, у лютому 2023 дістав важке поранення — куля влучила у кількох міліметрах від серця. Хмельницькі лікарі врятували бійця і тепер він продовжує службу.
Історію шахтаря розповіли у Відділенні інформації та комунікації Східного територіального управління НГУ.
Віталію 54 роки, він родом з Покровська на Донеччині. Працював шахтарем. У 2015 чоловіка мобілізували, але через стан здоров’я одразу комісували.
“У 2022-му, у травні сам прийшов та попросився у Нацгвардію. Я служив при союзі строкову у таманській мотопіхотній…” — розповідає Віталій, витримує паузу та спрямовує на співрозмовників уважний погляд, який, наче сканер, зчитує наше ставлення до викладених фактів його біографії. — Тому я напевно знаю, з ким ми воюємо, їх довбаний (в оригіналі звучало грубіше, але точніше – авт.) менталітет”, — резюмує Віталій.
У середині лютого 2023 року на бойовому завданні Віталій дістав поранення. Згадує, що відчув гострий пекучий біль в ділянці серця та виділення крові з кашлем. Куля пройшла крізь ліве плече, ліву легеню буквально в міліметрах від серця, роздробила поперечний відросток п‘ятого грудного хребця.
Фото його рентгену тоді облетіло багато ЗМІ. Рятували чоловіка лікарі у Хмельницькому.
Командир розповідає, що після одужання Віталія хотіли комісувати, але чоловік сам настояв на поверненні у бойовий підрозділ на передову.
Зяті Віталія теж зараз боронять Україну.
“У мене три доньки, три зяті. Двоє воюють, у третього — броня на шахті. Всі працюють на нашу спільну Перемогу. Онуків вже три хлопчики та дві дівчинки, ще одну дівчинку очікуємо скоро. Ось, поїду у відпустку – якраз буде мені подарунок — її народження”, — посміхається Віталій.
Про свої мрії після Перемоги розповідає охоче, видно, що вже все обмислив та запланував.
“Після війни себе бачу на дачі у гойдалці, онуки навколо, кури, гуси. Жартую, звісно. Працювати буду, країну треба буде відновлювати, наш край у руїнах зараз лежить. На пенсію не збираюсь. Вже був, нудно там”, — під час розмови Віталій часто поглядає на годинника, видно що є якісь важливі для нього справи.