Що таке синдром річниці й чому українці можуть відчувати його 24 лютого

Тривожні думки, раптові спогади й прокручування неприємних переживань. У треті роковини відкритої війни українці можуть зіткнутися з подібними симптомами. Це відчуття, які звуться синдромом річниці. Розповідаємо, що це таке і як можна собі допомогти, якщо ви гостро переживаєте трагічні події.

Про синдром річниці Вільному радіо розповіла психотерапевтка, співзасновниця центру психічного здоров’я “Брейнкульт” та платформи “Хаб Стійкості” Анастасія Ніжнік.

“В цей час людина може бути більш сумною, дратівливою, тривожною, емоційно замкненою, можуть виникати труднощі зі сном чи регуляцією емоцій. Можуть, але не мусять: не всі будуть мати подібні переживання, і “гострота” вираженості може бути різною”, — розповідає Анастасія Ніжнік. 

На появу синдрому річниці можуть вплинути певні фактори, які здатні підсилити болісні переживання. Серед таких, наприклад, — дописи в соцмережах зі спогадами інших користувачів.

“Дехто — свідомо чи ні — може вести “відлік” часу до 24 лютого. Згадки у соцмережах підштовхують до реконструкції спогаду: “таким був мій день, коли я ще не знав/ла, що за місяць/тиждень/кілька днів все зміниться. Наш мозок зберігає болючі, сумні чи травматичні спогади у “легкодоступний” спосіб — щоб у потрібний момент нагадувати про небезпеку, за можливості — попередити її і так захистити від повторення чогось подібного. Річниці провокують спогади, що змушує нас у певний спосіб знову пережити деякі з цих важких і болісних епізодів нашого життя”, — пояснює психотерапевтка механізм синдрому річниці.

• Втома від співчуття: як подолати емоційне виснаження через війну (інтервʼю з психологинею)

Синдром річниці: як собі допомогти

Людям, які гостро проживають дати, у які сталися складні для них події, психотерапевтка радить бути до себе уважними й бережними. У пригоді можуть стати такі способи самодопомоги:

• нагадайте собі, що дні чи навіть тижні до/після болісної дати можуть бути важкими, але це тимчасово;
• якщо пам’ять повертатиме вас до “початку”, зосередьте свою увагу до “тут і тепер”. Пам’ятайте, що наші емоції можуть бути яскравими, але насправді ми вже ніколи не повернемося в ту початкову точку;
• оточіть себе близькими людьми, чия підтримка вам допомагає. Якщо бути поряд неможливо, намагайтеся залишатися на зв’язку;
• подумайте, які додаткові ресурси підтримки можуть покращити ваше самопочуття — спорт, хобі, читання, перегляд улюблених фільмів тощо;
• якщо ви відчуваєте, що минулий досвід болить як свіжа рана й ви не можете здолати емоції самотужки, ніколи не пізно шукати підтримки, в тому числі фахової.

“І якщо ви будете провалюватись у болісні спогади, нагадуйте собі про стійкість. Так, це було, це сталось у нашому житті, насправді це дуже важко. Але ми вистояли, ми живемо далі. Ми далі будуємо своє життя і відповідаємо на його нові виклики. Ми рухаємось вперед”, — каже психотерапевтка.

Нагадаємо, подружжя з Костянтинівки — військовий Сергій Гаврюченко та волонтерка Ольга Данілова розповіли Вільному радіо, як повномасштабна війна вплинула на їхнє життя.