Жителька Донеччини Валентина Т. очолила один з районів Лимана в окупації. На суді довели, що жінка керувала переписом населення та розповсюджувала анкети для вступу до т.зв. “громадського руху” псевдореспубліки. Підсудна визнала провину, пішла на співпрацю зі слідством та переказала 60 тисяч гривень на допомогу ЗСУ. Розповідаємо, який вирок їй виніс суд і що розповіла сама фігурантка.
Про цей вирок журналісти Вільного радіо дізналися з Єдиного державного реєстру судових рішень, ім’я засудженої опублікували на порталі “Судова влада”.
Валентина Т. родом зі станції Кальчик Приморського району на Донеччині, у 2022 році жила у Лимані.
12 червня 2022 року загарбники створили у будівлі Лиманської міськради в окупованому місті т.зв. “місцеву адміністрацію Донецької Народної Республіки — адміністрацію міста Красний Лиман”.
За даними слідства, Валентина Т. наприкінці липня 2022 року добровільно очолила мікрорайон “Північний” т.зв. “адміністрації міста Красний Лиман ДНР”. Працювала з загарбниками жінка до початку активної фази деокупації Лимана 9 вересня 2022 року.
На цій “посаді” фігурантка призначала собі заступника та вуличних мікрорайону, керувала переписом населення, передавала інформацію про місцевих до окупаційної адміністрації. А ще поширювала серед місцевих анкети і заяви для вступу до т.зв. “Громадського руху “Донецька Республіка”.
Про протиправну діяльність Валентини дізналися слідчі та відкрили проти неї справу. 14 листопада 2024 року жінка уклала з прокурором угоду про визнання винуватості. Зізналась у скоєному та зобов’язалась сприяти досудовому розслідуванню і свідчити у суді стосовно інших колаборантів Лимана. Також жінка передала 60,5 тис. грн застави, яку вносила під час розслідування своєї справи, в дохід держави на потреби Збройних сил України. Ще 5663 грн заплатить за судові експертизи.
За інформацією видання “Ґрати”, до повномасштабного вторгнення жінка була заступницею голови мікрорайону “Північний”. Про окупацію міста дізналась не одразу.
“У мене була така депресія, що я ще майже місяць [після заходу в місто росіян] сиділа в підвалі, я не могла вийти. До війни я важила 105 кілограмів, а зараз 65, за два місяці скинула 40”, — розповідала Валентина.
За її словами, вуличні повідомили їй, що голова мікрорайону виїхала, і попросили Т., як заступницю, тимчасово виконувати її обов’язки. Вона погодилася.
“Я скільки пропрацювала, у мене крім подяк нічого. Весь буфет забитий дипломами з міськвиконкому за допомогу в самоврядуванні. Ніколи ніяких не було нарікань. І тут зробили мене ворогом народу, не виходячи з хати. А я ж душу віддала людям”, — сказала жінка.
Місцеві ж розповідали журналістам, що на їхню думку, Валентину обмовив її заступник Олександр Щербак. Вона призначила його під час окупації, але він залишився на волі й дав свідчення проти Валентини.
Валентину Т. визнали винною у добровільному зайнятті посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора (ч. 5 ст. 111-1 ККУ). Їй призначили 5 років позбавлення волі, але через співпрацю зі слідством замінили їх на 1 рік іспитового терміну. На оскарження вироку у жінки є місяць, втім підстави для оскарження обмежені.
При затвердженні угоди про визнання винуватості засуджені мають право оскаржувати вирок лише у випадках, якщо суд призначив суворіше покарання, ніж передбачили в угоді, або ухвалив вирок без згоди фігуранта на призначення покарання. А також у разі, якщо не роз’яснили наслідки укладання угоди.
Нагадаємо, ще одного жителя Лимана засудили за колабораціонізм, бо під час окупації міста він закуповував пальне для загарбників. Після деокупації міста фігурант виїхав до Єнакієвого.