Підтримайте Вільне Радіо
Їх арештували, катують, утримують у нелюдських умовах. Все це здебільшого за вигаданими звинуваченнями, але насправді за проукраїнську позицію, вподобання в соцмережах або волонтерство. Таке ставлення щодо жінок, про проукраїнську позицію яких дізнались в окупації. Це фіксують правозахисники.
Перелік жінок, які перебувають у полоні або вже були звільнені, збирає громадська організація “Нумо, сестри!” — простір підтримки й солідарності тих, хто пережив полон, тортури, сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), або змушений були покинути тимчасово окуповані території.
Ольга — цивільна заручниця, мешканка окупованого Донецька. Російські силовики затримали її у 2020 році за вподобання дописів у Twitter. Окупаційна адміністрація звинуватила жінку у “шпигунстві” та утримувала її в Донецькому СІЗО.
На момент арешту вдома на Ольгу чекали неповнолітні діти. Молодшому синові тоді було лише 4 роки.
Колишня полонена Людмила Гусейнова, яка перебувала в ув’язненні разом з Ольгою Мелєщенко, в інтерв’ю “Громадському радіо” розповіла, що Ольга жила звичайним, тихим життям: працювала продавчинею в крамниці, дбала про сина, якого народила вже в окупованій Горлівці. Попри це, поїхала й отримала для нього українське свідоцтво про народження — і дуже цим пишалася.
Жінка додає: “Ольга мала свою позицію, але не була активісткою чи учасницею громадських ініціатив“.
За її словами, Ольга була підписана на журналіста Станіслава Асєєва, щоби читати його дописи. У так званій “ДНР“ це стало підставою для переслідування — через зв’язок з Асєєвим, якого вважають “злочинцем”, справу Ольги зробили закритою. Їй не пояснили, у чому саме звинувачують, і не дозволили самостійно обрати адвоката — захисника їй призначила адміністрація. Адвоката, якого запросив чоловік Ольги, не допустили до справи. Його попередили, що якщо хоче залишитися живим, не має втручатися.
Після трьох років незаконного утримання жінці тимчасово відтермінували вирок — до повноліття дитини. Однак їй і синові заборонили залишати окуповану територію.
Наразі Ольга перебуває в т. о. Горлівці на Донеччині. У разі винесення вироку їй загрожує до 12 років ув’язнення.
Світлана перебуває в полоні з 2019 року. ЇЇ незаконно засудили до 10 років і 6 місяців. Утримується в окупованому Донецьку.
Колишня полонена Людмила Гусейнова в інтерв’ю “Громадському радіо” згадала про Світлану:
“Вона з невеликого містечка Новоазовськ. Її затримали у серпні 2019 року — за кілька місяців до мого арешту. Світлана працювала перевізницею: возила людей до Маріуполя, аби ті могли отримати пенсії чи оформити документи. Це був її спосіб заробити на життя, адже вона виховувала двох маленьких дітей”.
У серпні 2019 року до її будинку прийшли представники так званого “МГБ”. Перевернули все помешкання, забрали гроші, машину й навіть дитячий ноутбук. Це відбувалося на очах дітей. Молодшій доньці Світлани тоді було чотири роки. Вона бігла за автівкою, в яку посадили матір, і кричала: “Поверніть мою маму, залиште її”, розповідає Людмила.
Карину Дудко заарештували у 2021 році. Вона незаконно утримується на тимчасово окупованій території України у Донецьку. Більше деталей про неї немає. Про її справу написали у громадській організації “Нумо, сестри!” — об’єднання цивільних жінок, які перебувають або звільнені з російського полону, жінок, постраждалих від СНПК, тортур та інших наслідків збройної агресії Росії проти України.
Жительку Маріуполя Ірину Навальну заарештували у 2022 році. Її засудили до 8 років колонії за обвинуваченням у підготовці теракту в рідному місті. На суді Ірина розповіла, що у відділку поліції її били електрошокером та ногами по голові.
За словами матері, які вона озвучила в інтерв’ю Медійній ініціативі за права людини, під час фільтрацій у Маріуполі, коли окупаційні сили побачили прізвище “Навальна”, Ірину поставили обличчям до стіни намету, приставили пістолет до голови та впродовж двох годин розпитували, глузували й сміялися з її прізвища. Згодом її відпустили, і вона разом із матір’ю виїхала до Житомирської області — через Донецьк, Москву, країни Балтії та Польщу.
Згодом дівчина повернулася до бабусі в тимчасово окупований Маріуполь. Тоді ж її й затримали. За словами матері, Ірина жила у квартирі військового, й сусіди повідомили про її повернення до окупаційної комендатури. Після цього за дівчиною прийшли додому.
Жінку окупаційна адміністрація утримує на території тимчасово окупованого Донецька за сфабрикованими звинуваченнями у шпигунстві.
Світлана зникла 22 липня 2019 року, розповіли в Офісі Уповноваженого з прав людини. До цього вона виїжджала з окупованого Донецька до Києва, де шукала роботу. Не склалося.
Жінка повернулася додому та влаштувалася адміністраторкою в готелі.
Більшу частину часу після зникнення Світлану утримували у донецькій в’язниці “Ізоляція”. Колишні полонені розповідали, що бачили її там із синцями після допитів. За їхніми словами, Світлану били, катували струмом і тримали в підвалі, вимагаючи визнати провину.
Жінці інкримінують “шпигунство на користь України“. За словами рідних, справу сфабрикували представники так званої “влади” на окупованій території.
Як зазначали у 2022 році в Офісі Омбудсмена, Світлані Довгаль не надавали жодної медичної допомоги. Ліки, які намагалася передати їй мати, не потрапляли до полоненої. Наразі точна інформація про її стан і умови перебування невідома.
За даними правозахисників ZMINA, Анастасія Тодурова жила в селищі Ялта Донецької області, за 25 кілометрів від окупованого Маріуполя, та виховувала чотирьох дітей. Коли саме й за яких обставин її затримали — невідомо: цю інформацію окупаційна влада не розголошує.
24 квітня 2023 року її внесли в реєстр “екстремістів і терористів” у Російській Федерації. У жовтні того ж року її справу передали до російського суду, а наприкінці січня 2024 року жінку засудили до 14 років колонії загального режиму та оштрафували на 500 тисяч рублів.
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, понад 400 українок досі залишаються в полоні. З 2022 року відбулося 65 обмінів, але додому повернули лише 256 жінок. Решта — досі в руках окупантів.
В рамках обмінів Україні вдалося повернути деяких цивільних полонених жінок. Серед них Олена Федорук, Аліса Андрієнко та Марина Юрчак з Донеччини
За даними ООН, понад 95 % полонених проходять через тортури, психологічне й фізичне насильство. Їх утримують у тісних камерах, без доступу до медицини, їжі чи гігієни. Часто у місцях на кшталт “Ізоляції” — колишнього заводу, який давно перетворився на табір для катувань.
Нагадаємо, у Києві проведуть акцію на підтримку цивільних жінок, яких утримують в полоні Росії. Долучитися до акції можна 19 червні з 12:00 до 14:00. Вона розпочнеться на Майдані Незалежності, а завершити планують на вул. Банкова, 11 (біля Офісу президента України).