З 1 вересня 2018 року у всіх школах країни ввели нову програму навчання, мета якої — покращити умови освіти та виховати покоління українців за сучасними стандартами, відходячи від радянського устрою. Журналісти Вільного радіо проаналізували всю наявну інформацію та підготували для вас аналітику змін.
«Нова українська школа» — для першокласників це, перш за все, нове освітнє середовище. Вчителі пройшли підготовку, а в Міністерстві освіти склали нову навчальну програму. Оцінок і домашніх завдань у малечі немає, натомість навчатимуться вони 12 років. Зазначу, НУШ – це довгострокова реформа, яка буде вводитися поетапно. Але зараз вже можна казати про перші успіхи і невдачі цих змін. На забезпечення успішності реформи в 2018 році виділили мільярд гривень. На 2019 рік грошей заклали майже стільки ж. У 2018 році за парти сіли майже півмільйона першачків. Всі вони розпочали навчання у “Новій українській школі”. Зокрема, в Бахмуті таких учнів наразі 760.
Відповідно до реформи тепер діти будуть навчатися 12 років, останні три – у профільних класах; напрямок учні обиратимуть самостійно. В першому класі навчання організовують у більшості в групах та практикують обговорення у колах. У МОН зазначають — в таких умовах діти не бояться один одного, швидше зближуються, вчаться знаходити спільну мову та мислити критично.
“Дитина йде в школу з радістю, цілий день проходить в неї на повному ентузіазмі, все хоче робити, все нове, нові парти, нова методика викладання. Незвично для нас, тож в свою чергу батькам також треба буде переламати свій старий менталітет, що це треба отак вчити. Насправді це зовсім зараз цікавіше дітям, я думаю що в цьому тільки позитивний ефект”, — каже батько першокласниці з Рівненщини Андрій Тадай в коментарі місцевим ЗМІ.
Наразі у першачків ефективність навчання намагаються підвищити саме через гру. Оскільки у початковій школі особливо важко встановити дисципліну, а дітям не завжди виходить сидіти 35 хвилин мовчки, навчання вирішили будувати саме через гру. Матеріал, засвоєний таким чином, легше сприймається.
“Загальні форми полягають в перестановці парт, ранкових зустрічах — так званий “килимок”, це є елементи, але основне полягає в ставленні вчителя до дітей — оце партнерство і невидиме лідерство, коли діти через діяльність виражають свої думки” — зазначає заступник Міністра освіти та науки Павло Хобзей.
Відтепер вчителі самостійно обирають методику викладання, формують навчальний план і розподіляють кількість годин на певні теми. Ця практика вважається успішною, адже вчитель формує графік відповідно до показників успішності конкретного класу. Тобто, якщо діти не до кінця засвоїли той чи інший матеріал, вчитель може виділити більше годин для занять. Система працює і у зворотному напрямку: є можливість щось пройти швидше, якщо учні все засвоїли. Крім того, сам процес вивчення тої чи іншої теми також оновлений.
“Нові методи навчання це і сторітелінг, і квест, і щоденник вражень, і групова робота, і дієвий підхід з усіх предметів, а перш за все — це інтегровані курси”, — каже вчитель початкових класів покровської школи №12 Ірина Сук в коментарі місцевій ТРК.
За встановленими правилами навчити дитину писати та читати – робота вчителя. Тож вдома батькам разом із дітьми можна малювати або вчитися правильно тримати руку.
У першому класі малюкам не можна задавати домашніх завдань, з другого – існують певні нормативи, скільки часу має займати виконання роботи вдома.
“Ми трошки вивчали ту нову систему, слухали про неї багато, може ще самі цілком не зрозуміли її, але, на перший погляд і з розповідей вчительки нам подобається”, — каже мама першачка з Рівненщини Оксана Ковальчук в коментарі місцевим ЗМІ.
Змінилась і система оцінювання. Відповідно до нової реформи, школярів не можна “карати” оцінками. Оцінювання залишається лише вербальне. Запроваджене свідоцтво досягнень учня буде містити не лише цифри (оцінки), а й близько 50 параметрів.
“В цих досягненнях є 51 критерій за яким вчитель показує прогрес дитини. І там є такі речі і вміння, які всім відомі: писати, написати диктант, лічити в межах 100 та ін. Тобто те, що було традиційно в школі. Але є таке, як “уміння брати відповідальність на себе” чи “уміння працювати в команді”, “уміння вирішувати конфлікти”, — зазначає Міністр освіти Лілія Гриневич.
Законом встановлено, що у кожному інклюзивному класі має бути помічник вчителя. Для того, аби в школі відкрили інклюзивний клас, батькам дитини з особливими освітніми потребами необхідно подати заяву до директора або звернутися в найближчий інклюзивно-ресурсний центр щодо розробки індивідуальної програми навчання.
Наразі, за інформацією МОН, в НУШ відкрили більше 5 тисяч інклюзивних класів, у більшості працюють асистенти вчителів. Проте наразі обов’язкових курсів, де вчителів навчали б роботі з дітьми з інвалідністю поки немає.
“Зараз є сайт ЕдЕра, на ньому викладений онлайн курс, який називається “Робота вчителя в інклюзивному класі”. Там 36 годин, там є відео, тести. І кожен вчитель, який буде працювати з такими дітками, або бажає просто дізнатися про цю тему, може в вільному доступі безкоштовно пройти цей курс, отримати в кінці сертифікат з годинами і підкріпити свої знання”, — каже психологиня Анна Бартиш.
Нагадаємо, наприкінці вересня у Бахмуті з’явився центр для навчання дітей з інвалідністю. Це один з перших інклюзивно-ресурсних центрів на Донеччині. Його відкрили на базі загальноосвітньої школи №2. Там діти можуть отримати середню освіту. В інклюзивному центрі проводять комплексну оцінку освітніх потреб дитини, надають послуги психолога та допомагають у розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
Одразу знайшли в центр вихователя лікувальної фізкультури, вчителя-логопеда, дефектолога, психолога та вчителя молодших класів. Інклюзивно-ресурсний центр розрахований для навчання дітей з інвалідністю віком від 2 до 18 років.
Зазначимо, відповідно до вимог чинного законодавства, з 1 вересня 2018 року в країні має запрацювати мережа інклюзивно-ресурсних центрів для дітей із особливими освітніми потребами. Так, на 12 тисяч дітей дошкільного і шкільного віку має бути створений один інклюзивно-ресурсний центр.
У Бахмуті є інклюзивні групи у дошкільних закладах №24 та №25. Крім цього, в загальноосвітній школі №10 є сенсорний кабінет для розвитку різних талантів та для надання психологічної допомоги.
В планах міськради є також ще один інклюзивно-ресурсний центр. За словами мера міста Олексія Реви, його розмістять в приміщенні управління охорони праці та соціальної безпеки у центральній частині міста. Строків його відкриття поки що немає.
В 2018 році виділили мільярд гривень на закупівлю обладнання для перших класів. Перелік необхідних засобів навчання та обладнання публікував сайт Міністерства освіти і науки України. Проте державний бюджет покривав не всі витрати на техніку: територіальні громади із свого бюджету мають виділяти від 5 до 20% загальних витрат, і саме від їх частки залежить якість закупленого обладнання.
Якщо ж школам не вистачає фінансування, то вони можуть заснувати окремий фонд, отримувати благодійні внески від батьків учнів та звітувати про всі кошти.
Так, журналісти Вільного радіо цього року досліджували скільки грошей в школу здають батьки учнів. В Бахмуті офіційно не зареєстровано жодного благодійного внеску від батьків у 2017-му та 2018-му роках. При цьому, вже на першому дзвонику батьки учнів з різних шкіл Бахмута отримали перелік “на що здати гроші”. Кілька з них погодились, на правах анонімності, розповісти Вільному радіо, скільки для них коштує “безкоштовна” освіта їх дітей.
Наприклад, одна з мам учня школи №11 розповіла Вільному радіо, що першокласники ще до старту навчального року скидалися на контейнери для іграшок. Мама іншого учня додає: це в першачків лише початок. Вона підрахувала, що сама за перший рік навчання дитини здала в школу більше тисячі гривень. І це лише загальні внески. При цьому в міністерстві проти поборів.
“І неприпустимо, якщо державний і місцевий бюджет виділяє на це гроші, і ще на це брати гроші з батьків. Я хочу також батьків застерегти, і також попросити вчителів — не спонукати батьків купувати, наприклад, підручники. Немає потреби зараз в першому класі купувати підручники, всі підручники будуть”, — зазначила міністр освіти Лілія Гриневич в ефірі 5 каналу.
При цьому зазначимо, як раніше звітувало МОН, до кінця листопада всі школи мають бути повністю оснащені за програмою НУШ. Але станом на грудень понад 20% виділених коштів ще не використані.
“Трішечки у нас іде затримка з меблями, оскільки потужності в державі не справляються з тим попитом, який виник зараз саме на цю продукцію”, — говорить начальниця відділу освіти Сватівської РДА в коментарі журналістам ЮА:Донбас.
Проте зазначимо, що така ситуація з устаткуванням далеко не всюди.
“Зараз ми побачили матеріали, які отримала школа. Чудові, нові, кольорові — пазли, літери. Я вважаю що для дітей займатися таким — одне задоволення”, — каже мама першокласниці з київської області.
Відповідно до статті 4 ч. 3 Закону України №2145VIII “Про освіту”, держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними), посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тож, якщо у школі вимагають здати гроші на умовний “лінолеум” чи на придбання книжок – потрібно писати скаргу у районне управління освіти і можна додатково у правоохоронні органи.
Якщо школа, в якій навчається ваша дитина, не отримала нових парт, підручників чи інших дидактичних матеріалів, а у вчителя молодших класів немає комп’ютера, принтера, проектора чи іншої, необхідної для якісного забезпечення навчального процесу техніки, потрібно подати запит до районного управління освіти і запитати, коли буде обладнання. За законом, запит має право подати будь-хто.
Його можна складати в довільній формі та надіслати через ресурс “Доступ до правди”. Проте візьміть до уваги, що всі відвідувачі цього сайту зможуть побачити ваш запит та вказані в ньому персональні дані. Існує інший варіант: свій інформаційний запит ви можете надіслати в міську раду, або ж навіть на електронну пошту МОН [email protected].