Реєстр збитків для України — це частина першого у світі глобального механізму компенсації. Його створили, аби фіксувати втрати від російської агресії для подальших репарацій. Однак сьогодні система працює частково: заяви приймають лише за однією категорією, а решта чекає впровадження. Які збитки можна зафіксувати вже зараз, коли запрацює повний функціонал та які виклики стоять перед міжнародною ініціативою — дізнавалися журналісти Вільного радіо під час онлайн-зустрічі з представниками Реєстру збитків.
Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, — це спеціальна система, яка збирає інформацію про шкоду, завдану Росією на території України.
До цього реєстру фізичні та юридичні особи, а також держава можуть подавати заяви з вимогою компенсації за втрати, шкоду чи збитки. Крім заяв, у реєстрі зберігаються й докази завданої шкоди.
Реєстр збитків збирає та розглядає заяви й докази. Він також упорядковує їх за певними категоріями та критеріями.
Крім того, механізм має свою раду, яка оцінює заяви та визначає їхню “прийнятність”, а потім вносить дані до бази для подальшого розгляду та оцінки.
“Тобто реєстр не оцінює заяви з погляду компенсації, які будуть виплачуватись постраждалим, і компенсації не присуджує. Мандат реєстру обмежений оцінкою “прийнятності” заяв, відповідності їх критеріям для відшкодування збитків, які встановлені статутом реєстру. Рішення щодо реєстрації заяв ухвалює рада реєстру. Вже саме оцінку та ухвалення рішень щодо виплати компенсації робитиме комісія, яка буде створена в майбутньому”, — пояснює членкиня ради Реєстру збитків Юлія Кирпа.
Водночас збитки, завдані Росією з 2014 року, зафіксувати в цьому реєстрі не можна. Він охоплює лише ту шкоду, яка виникла з моменту офіційного визнання агресії Росії проти України — тобто з 24 лютого 2022 року.
Станом на кінець грудня 2024-го у Реєстрі збитків існує 45 категорій, для яких підготували форми заяв, необхідні документи та законодавчу базу. Нижче наводимо всі ці категорії.
Усі 45 категорій рада Реєстру збитків затвердила впродовж 2024 року, однак подати заявку можна лише за однією — за знищення або пошкодження житлового нерухомого майна.
“За рік ми затвердили форми подання заяв, правила подання заяв щодо всіх 45 категорій. Всі ці документи вже розроблені й чекають впровадження. Працює тільки одна категорія, не через те, що нема документів та законодавчої бази, яка дозволяє ці заяви подавати до реєстру, а здебільшого цей процес імплементації через IT-системи проводить Міністерство цифрової трансформації та веб-портал “Дія”.
Тобто саме впровадження на рівні IT-систем вимагає часу, тому наразі працює перша категорія”, — пояснює Юлія Кирпа.
Вона зазначила, що “найближчим часом” Реєстр збитків відкриє декілька інших категорій. Зокрема, пріоритет першочергово надаватимуть заявкам за вимушене внутрішнє переміщення, смерть чи зникнення безвісти близького родича.
Наступними у списку можуть стати заявки за знищення чи пошкодження нежитлового нерухомого майна та інфраструктури.
“Очікується, що імплементація на рівні IT-систем по всіх 45 категоріях буде завершена в першому півріччі 2025 року, бо наразі залишилось тільки питання впровадження”, — каже членкиня ради Реєстру збитків.
Реєстр збитків дозволяє подавати заяви й іноземним громадянам, які постраждали в Україні, в тому числі й тим, хто має подвійне громадянство.
Наприклад, росіяни мають право звертатися до реєстру, але лише в тому разі, якщо мають подвійне громадянство та подають заяву як громадяни іншої країни.
Однак якщо людина має тільки російське громадянство, подати заяву до реєстру вона не зможе. Це зумовлено тим, що вимоги громадян Росії до власної держави не вважаються міжнародним правопорушенням.
“Або вони можуть вийти з громадянства Російської Федерації та подавати заяву до Реєстру збитків як люди без громадянства. Такі можливості є. Інших немає, бо інакше не буде відповідності заяв критеріям, встановленим статутом”, — пояснює Кирпа.
Для подання заяви потрібно бути власником нерухомого майна та мати Акт про обстеження від місцевої влади. Аби скористатися послугою, необхідно зробити наступні кроки:
Водночас ті, хто не має можливості або не бажає самостійно використовувати “Дію” для подання заяв, незабаром зможуть зробити це через Центри надання адміністративних послуг в Україні.
За попередніми оцінками, Реєстр очікує щонайменше 6-8 мільйонів заяв, а можливо, і до 10 мільйонів. Ймовірно, він буде одним із найбільших серед усіх подібних компенсаційних механізмів.
Станом на грудень 2024 року до Реєстру вже подали 13 тисяч заяв про пошкоджене чи зруйноване житло, говорить Юлія Кирпа. 800 таких заяв уже зареєстрували.
“Жодної відмови не було. А інші ми почали опрацьовувати разом з секретаріатом і готувати їх розгляд на наступному засіданні ради реєстру, яке заплановане на початку 2025 року. Від сьогоднішнього моменту і надалі ми виключно фокусуємось на розгляді заяв та їх реєстрації. Тому тепер цей процес піде швидше, бо вся попередня робота зі створення інфраструктури реєстру вже зроблена”, — запевняє членкиня ради Реєстру.
Рада Реєстру розглянула другу групу заяв, які стосувалися знищення житла в Бахмуті. Оскільки офіційно зареєструвати руйнування було неможливо, як докази використали супутникові знімки та звіти міжнародних організацій. Їх визнали достатніми для підтвердження руйнувань.
“Тут важливо підкреслити, що супутникові знімки не підтверджують руйнування 100% будинків в Бахмуті. Є деякі поодинокі будиночки, які вціліли, і це можна побачити на знімках. Однак, оскільки Бахмут як місто повністю зруйнований, неважливо, які будинки там вціліли, бо місто стало непридатним для життя”, — каже Юлія Кирпа.
Вона зазначила, що таке рішення стало важливим прецедентом, а тому цей підхід надалі планують застосовувати й до інших зруйнованих міст України.
За словами Кирпи, Україна — єдина у світі країна, яка взяла на себе відповідальність виплачувати “проміжні репарації” до закінчення війни. Нині таких механізмів існує усього два — “єВідновлення” та глобальний компенсаційний механізм, до якого входить Реєстр збитків.
“Державний механізм не виключає можливості подачі заяв до глобального в межах сум, які не були компенсовані. І навпаки, можна подавати заяви вже зараз до глобального компенсаційного механізму”, — зазначає Юлія Кирпа.
Загалом глобальний компенсаційний механізм базується на інструментах, нормах міжнародного права та на рішенні Генеральної Асамблеї ООН, яку підтримали 94 держави.
Щоб отримати “проміжні репарації” в межах глобального механізму, потрібні три компоненти.
Перший — Реєстр збитків для України — по суті є лише базою даних, яка обліковує заяви на відшкодування збитків, втрат чи шкоди внаслідок російської агресії.
Другим компонентом є компенсаційна комісія, яку створять на підставі окремого інструменту міжнародного права. Йдеться, зокрема, про договір між Україною та партнерами. Очікується, що створення комісії завершать наприкінці 2025 або ж на початку 2026 року.
“Наразі вже ведеться робота з обговорення міжнародного договору, який обумовлює створення компенсаційної комісії. Цей договір існує на стадії проєкту. Він обговорюється між державами, які підтримали створення такого компенсаційного механізму в цілому, й іншими державами, які хочуть приєднатися до глобального компенсаційного механізму”, — розповідає членкиня ради Реєстру.
За її словами, аби договір набув чинності, його мають ратифікувати щонайменше 20 держав. Однак остаточну кількість необхідних затверджень поки обговорюють.
Третім компонентом глобального механізму стане створення компенсаційного фонду, звідки Україна зможе виплачувати відшкодування. Джерела його наповнення нині обговорюють, однак основну частину грошей, ймовірно, залучать із заморожених російських активів або складних відсотків.
“Щодо складних відсотків, нарахованих на ці знерухомлені активи, то вже є домовленість щодо їх передачі Україні для компенсації. Щодо власних активів ще триває дискусія в політичній площині. Але для України дійсно було важливо досягти домовленостей щодо отримання 50 мільярдів доларів, які нараховуються як складні відсотки на ці знерухомлені активи”, — каже Юлія Кирпа.
А втім, додає представниця, нині усі доступні кошти спрямовують на фінансування держбюджету України та посилення її обороноздатності. Це, зокрема, пов’язано з домовленістю між країнами — першочергово необхідно завершити активну фазу війни, усунути військові ризики, а вже потім переходити до репарацій та відновлення країни.
“Бо, власне, репарації прямо зараз на рівні глобального компенсаційного механізму не мають сенсу, бо все, що буде відбудовано, може бути зруйновано знову. Як тільки буде закінчена активна фаза війни (ми дуже сподіваємось, що це буде вже у 2025 році), будуть передаватись гроші для наповнення компенсаційного фонду й будемо ухвалювати перші рішення щодо компенсації збитків”, — підсумувала членкиня ради Реєстру збитків Юлія Кирпа.